Посада голови обласної державної адміністрації є прямою Президентською вертикаллю. Попри те, що на цю людину покладаються прямі обов’язки забезпечувати на місцях розвиток економіки регіону, першочерговим завданням є, якби від цього не відхрещувались та не прикривались чудовими гаслами «за все чудове», звісно, слухняне та беззаперечне виконання волі Гаранта Конституції – втримати владу будь-якою ціною.

Тож основний критерій для керування – це готовність реалізовувати політичну волю та забезпечувати голоси на виборах.

Досить яскравим прикладом в області були роки правління затятого регіонала Василя Ядухи, який не гребував відвертим підлабузництвом. Під час виборів громадськість постійно  фіксувала порушення законодавства України керівництвом області, яке відверто спонукало та агітувало за «свою» політичну силу. Класичним прикладом в області стала агітації від тодішнього заступника голови Хмельницької ОДА Вадима Гаврішко під кодовою назвою «Ну шо вам жалко». Під час відкриття садочку у селі Райківці посадовець закликав підтримати провладних кандидатів від «Партії Регіонів» на виборах до Парламенту у 2012 році.

Ще одним губернатором  «на вибори» став Михайло Загородний. Керувати штабом БПП Хмельниччиною його призначили якраз перед місцевими виборами. А це означало, що Михайло Васильович мав забезпечити максимум для депутатів президентської політсили у радах всіх рівнів. Завдання, виявилось не з легких. Якщо раніше місцеві вибори для більшості учасників були спробою зберегти бізнес і наростити свої преференції, то децентралізація внесла значні корективи.  Під гучними і красивими  гаслами, що все ж таким мають більшовицький присмак, «Влада громадам» в країні відбулось укорінення місцевих олігархів. З одного боку така стратегія мала покращити ситуацію для президента: його політична партія на місцях допомагає йому безперешкодно зайти на другий термін. Однак нардепи-мажоритарники та бізнесмени на місцях мали своє бачення. Якщо позафракційний Сергій Лабазюк через свою політичну партію закріплювався виключно на своєму окрузі, то Олександр Герега  впевнено розсаджував своїх конкретників  у депутатські та чиновницькі крісла всіх рівнів. У результаті фракція герегівців в Хмельницькій обласній раді найбільша – 19 проти 16 порошенківців. Виконавши місію та забезпечивши собі перехід на виборну посаду, Михайло Загородний звільнив крісло голови Хмельницької ОДА.

Звісно, у 2014 році після Революції Гідності Порошенко мав би назавжди позбутися цієї концепції. Для цього навіть приймались зміни, за якими голови адміністрацій та їхні заступники призначались лише після конкурсу.

У 2016 році за три дня до набуття чинності цих змін в область, що півроку була під керуванням заступників, привезли нового губернатора – Олександра Корнійчука. У кріслі він протримався 2 роки.

Як і Загородній, так і Корнійчук, а зараз і Лозовий зайшли на посаду так би мовити без команди. За 9 місяців Загородньому  так і не вдалось укорінити на посадах в області «своїх» людей. Столиця просто ігнорувала його подання. Не в кращій ситуації опинився і Корнійчук. Хоч у нього і був сформований список заступників, та згідно із чинним тоді законом “Про державну службу” заступники мали пройти конкурс. От тільки законодавець довго не прописував процедуру проведення конкурсу. Корнійчук викрутився за допомогою чарівної приставки  т.в.о. – тимчасово виконуючий обов’язки. І вже за тиждень трійця, яку озвучив під час представлення, розпочала роботу. Лозовий на посаді вже 100 днів і затягує з командою.

З наближенням виборів Порошенко, який під тиском громадськості та Європи позбувся адмінресурсу, за допомогою Парламенту все ж повертає собі одноосібне ручне керування адміністраціями. Щоправда, з новими змінами – виводить голів ода та їхніх заступників із структури держслужби, а, отже, і знімає з них усі обмеження для держслужбовців: можна бути партійним і керувати передвиборним штабом прямісінько з головного  кабінету в області.

Тож не дарма у кріслі губернатора з’явився столичний топ-менеджер з «Епіцентру» Гереги – Вадим Лозовий.

Специфіка Хмельниччини – це те, що область є аграрно-промисловою. Врожаї подільських чорноземів традиційно у трійці найкращих в країні. А кожен голова адміністрації здобутки аграріїв ретельно приписує в свої особисті перемоги. Наприклад, за часів регіонала Ядухи аграріям доводили показники, які вони мають перевищити, все решта – природні катаклізми, надзвичайні ситуації не вписувались у авторитарний стиль керування Хмельниччиною. Не став виключенням і Вадим Лозовий. Тож найкращі цьогорічні врожаї подільських чорноземів вміло лягли у 100-денну статистику від губернатора. Щоправда, із гучними оваціями в бік «винуватців», інакше це був би вже не прихований цинізм герегівців.

У своєму звіті за 100 днів голова Хмельницької ОДА чемно перерахував свої здобутки, щоправда, до ряду з них з’явились логічні запитання.

«100 днів – 100 кілометрів доріг». Гарно. Чітко. Але. Наскільки коректно вчинив Вадим Миколайович, коли записав це заледве не головним своїм здобутком  за перші 100 днів керування?  Ця теза чітко ставить під сумнів роботу низки державних органів на чолі з урядом та парламентом. Тобто сьогодні, граючи у команді Порошенко-Гройсман, Хмельницький голова ОДА непомітно (чи, можливо, зумисно?) критикує роботу своїх шефів?

Виходячи з логіки гучної фрази Вадима Лозового, ремонт доріг, як процес освоєння бюджетних коштів, виключає з себе: визначення пріоритетності, затвердження цієї пріоритетності колегіальним органом, виділення коштів на виготовлення проектно-кошторисної документації, затвердження проектно-кошторисної документації, виділення коштів з бюджету, пошук підрядника, підписання угоди. У реаліях України цей процес займає, особливо ПКД, часто-густо від півроку до року часу.

А що стосується доріг державного значення, то їх ремонтують за кошти державного бюджету, тут взагалі окрема довготривала історія, у якій не останню роль грають і нардепи, які вибивають так звані «гроші на округа». Наприклад, дорога Н-03, більше відома, як «тещин язик», – це заморожений проект. Фактично одними з ініціаторів ремонту на цьому напрямку була Гуменецька ОТГ. Вона виступала за часткове співфінансування ремонту моста через річку Мукша ще у 2016 році, коли отримала перші кошти від децентралізації. Тобто, Вадим Миколайович трішки злукавив, коли приписав собі 100 км за 100 днів?

Ще одним суттєвим нюансом, що стосується ремонту  автошляхів, є саме балансоутримувач. До 2018 року більшу частина транспортних артерій в країні обслуговувала Служби автомобільних доріг. Абсурд доходив до того, що якщо дорога державного чи обласного значення проходила через населений пункт і її стан регулярно викликав душевні та фізичні муки у тих, хто змушений був нею користуватись, вона все одно залишалась розбита. Усе довкола неї могли підлатати, а її минали стороною. Якби ж місцева влада спробувала відремонтувати частину цього шляху, то до 2015 року такі дії трактувались, як нецільове використання коштів, і могли потягнути за собою навіть кримінальну відповідальність. Перші кроки для вирішення цієї проблеми були зроблені у 2015 році. Фінальний акорд – це передача доріг на баланс місцевим органам, пролунав вже у 2018 році. Хмельниччині дістались понад  5 тисяч кілометрів доріг. А з озвученими темпами Вадима Лозового 100 днів – 100 км, ремонтувати їх будуть трохи більше 13 років?

Поговорімо про темпи ремонту: Вадим Лозовий прийшов на посаду у «розпал сезону». Якби його призначення відбулось раніше, то цієї тези у звіті могло б і не бути.

Тому при всій повазі, ці здобутки варто зарахувати Хмельницькій ОДА, як структурі виконавчої влади, незалежно від того, хто її очолює. Ця робота робилась до нього, і буде робитись після. Зважаючи, що тепер місцеві громади отримали на баланс свої дороги, то і не потребуватимуть вказівок «зверху», а «відмазатись» від вимог електорату буде складніше.

«Митний експеремент» –  ініціатива уряду Гройсмана з’явилась у 2015 році, а в 2017 -поширилась на всі області України. І це стало «фішкою» Корнійчука. Він активно звітував про те, як затягував на Хмельниччину підприємців розмитнюватись.

І в цей момент  дуже хотілось почути від нинішнього очільника області Вадима Лозового, що за 100 днів йому вдалось переконати щонайменше  своїх однопартійців, які ввозять в Україну товари, розмитнювати їх на теренах Хмельниччини.

Півмільярда на дороги місцевого значення – це субвенція Уряду у співвідношенні до кількості кілометрів, які отримала область на баланс у січні. Але так, беззаперечно, то є виключно заслуга Вадима Миколайовича за сто днів керування областю. (нагадаємо, його призначили у травні 2018 року).

Затверджено перелік доріг на 2019 рік – і це нормально, так має бути, бо в принципі, близько 4 сотень держслужбовців мають за щось отримувати зарплату.  Але +1 до карми все ж можна додати.

Будівництво корпусу дитячої обласної лікарні. З цією ідеєю носився в перервах між рибними бізнесом доньки, латифундистськими амбіціями дружини, партійними завданнями, будівництвом та ремонтом власного гніздечка, купівлями нових автівок за державні кошти, позуванням у спортзалі для місцевих телеканалів, обіцянками відрубати голови та руки підлеглим одіозний Василь Ядуха. Але у переліку надважливих справ – дитяча лікарня явно не входила навіть до топ-десятки пріоритетних. Як то кажуть, якщо не можеш рухатись до своєї мрії, то ляж і хоча б дивись у її бік. Ядуха дивився. А ось реальний рух почався завдяки реформі децентралізації. А це, на хвилиночку, 2016 рік. (Чому саме цей рік? Тому що реальні кошти громади отримали саме тоді). Тобто за два роки до призначення Лозового. Як і у випадку з дорогами Вадим Миколайович знову завбачливо пропустив підготовчий процес? Хоча тут варто наголосити, що соціальний об’єкт не був би можливим без депутатського корпусу Хмельницької обласної ради.

«Сільська медицина» – 27 амбулаторій – це частина медичної реформи Супрун. А їхнє будівництво знову ж таки анонсували на початку 2018 року під час відкриття амбулаторії в Славуті.

«Освіта» – кошти децентралізації і кошти з освітянської реформи. І два роки підготовки, які очільник області спробував вмістити у 100 днів.

«Децентралізація».  Її на Хмельниччині фактично починали тоді, коли область була без голови. Далі активно цю лямку тягнув Загородний, на керування якого і припали перші вибори до ОТГ.

Тож, якщо забрати із звіту голови Хмельницької ОДА всі ті пункти, які є результатом роботи всієї структури без прив’язування до особистості, то із реальних здобутків Лозового за 100 днів це – 55 автомобілів для амбулаторій,  медійна активність, і підготовка до кадрових ротацій?

Питання екології. Насправді це тема окремої розмови. Ситуація виникла не сьогодні, і навіть не два роки тому.

З 2013 року жителі Понінки регулярно виходили на протести проти картонно-паперової фабрики. Тоді підприємство забруднювало повітря. Екологічна інспекція багатозначно видавала приписи. Коли підприємство почало забруднювати воду, інспекція – видавала приписи. Рухатись почали під тиском сусідньої Житомирської області.

Забруднення води. Чомусь бачать у нас тільки катастрофу на Хоморі та Случі у Полонському районі. Конкретна депутатка з Красилівщини Наталія Вишневська регулярно на своїй сторінці у соцмережах пише та викладає відео про забруднення Случа каналізаційно-насосною станцією поблизу Красилова. Весняний «пахучий» Південний Буг із стоками з Наркевичей та приватних господарств. Нещодавно говорили про масову гибель риби в Смотричі. Падіж бджіл на Півдні область, де фермери оприскали поля гірбіцидами. На жаль, можна перерахувати довго, адже ці ситуації не утворились за один день. Вони є наслідком бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. І поки одні потерпали від чорної сажі на півночі області, хтось без дозволів на момент виконання бурив свердловину на території сімейного санаторію…

Водозабір води у систему центрального водопостачання у Полонному відбувається безпосередньо з річки Хомора та Случ, бо обіцяна Тимошенко мережа артезіанських свердловин так і не була добудована. У 2015 році завершення проекту потребувало 60 млн грн. Таких грошей у дотаційного району не було. А про ситуацію з очисними спорудами в Полонному піднімали ще в 2011 році.

НПП «Подільські Товтри». Межі НПП не відведені у натурі. І реалізація цього проекту –усіляко блокується одразу на всіх рівнях. Нагадаємо, що НПП частково розміщено на вотчині ще одного нардепа Володимира Мельниченко. Зважаючи на його появу на виступі Лозового, припускаємо, що ніхто відводити межі і не буде.

Це лише поверхневий огляд екологічної ситуації в області. Тож, якщо Вадим Лозовий думає, що зможе це все вирішити черговими структурними деформаціями, нагадаємо, Корнійчук на тому погорів. У будь-якому випадку, щастя, успіхів та натхнення Вам на тому тернистому шляху, всіяному бізнес-інтересами різних груп впливу. Пам’ятайте, Ви ж декларували, що Ви за народ)

Кадрова політика. Темпи призначення на посади конкретників не тішать. За 100 днів вдалось лише протягнути Шутяка, Павлишину, Зелінського. Звільнити вдалось3-х голів РДА. Заміну двох він також анонсував. З такою швидкістю конкретники навряд встигнуть повністю розставити «своїх» людей на ключові посади до виборів. Це не є погано, чи добре. Якщо ж завершення формування команди буде затягуватись, то це може означати, що робити вибори для Порошенка герегівцям доведеться з частково обмеженим доступом до адмінресурсу. Також такі тривалі танці з бубном ймовірний знак, що Порошенко не повністю довіряє Герезі і все ж боїться, віддавати область нардепу у повноцінне керування. Тому і затягує із призначеннями. Ці призначення для Петра Олексійовича можуть бути єдиною ниточкою впливу на Хмельниччині. Партійний осередок він вже віддав правій руці Гереги – Шиньковичу.

До речі, про Андрія Шиньковича. Депутатство таки на Андрія Васильовича вплинуло.

Нардеп активно підтримав свого однопартійця і продовжив його промову щодо заміни кадрів. Мовляв, увесь цей час шукали ворогів у стінах адміністрації.  Хоч Андрій Шинькович і намагався виглядати досить грізно, проте його новий образ пом’якшує усі ці спроби. Партійна солідарність саме щодо кадрових питань може свідчити, що не все так гладко, якби хотілось конкретникам: чи то щось не те з командою, чи все ж таки з довірою Гаранта, чи елементарно конкретники виявились не готовими ухопити такий великий шмат за раз?

І на завершення, звіт Лозового нагадував “совєцький” партійний з’їзд. А можливо нам здалось і автобуси з усіх районів – галюцинація в спекотний осінній понеділок?