Підвищення ціни на газ – це прямий наслідок політики зовнішніх запозичень урядів України у 2007-2013 роках

Підвищення ціни на газ – це прямий наслідок політики зовнішніх запозичень урядів України у 2007-2013 роках

Зовнішній борг України, який на кінець 2018 року складає понад 116,5 мільярдів доларів США, більшою мірою був сформований у період з 2007 до 2013 року. Про це йшлося під час круглого столу  «Що об’єднує державний борг України та ціну на газ для населення?», організованого у Хмельницькому Всеукраїнським рухом проти політичної корупції «Під контролем».

Як свідчить статистика, валовий зовнішній борг України за підсумками 2007 року зріс на 46,7%  – з 54 млрд дол. США до майже 80 млрд дол. У 2008 році борг зріс ще на 27,1% і перевищив 100 млрд дол. США. Наступним піковим періодом став 2010 рік, коли зовнішні зобов’язання України зросли на 13,5%. Починаючи з 2014 року, уряд зменшує зовнішній  борг – за винятком 2017 року, коли Україна запозичила 3 млрд 60 млн дол. Загалом для обслуговування усіх боргів у 2019 році Україна має витрати 145 млрд грн.

Величезне боргове навантаження на державний бюджет, а також зобов’язання перед МВФ, підписані ще урядом під керівництвом Ю.Тимошенко, спричинили рішення про підвищення тарифів на газ.

«Сьогоднішні розмови про те, що можна знизити ціну на газ – це голий популізм і не більше. Кредити, які Україна набрала, починаючи з 2007 року, мали б сприяти економічним реформам, впровадженню заходів енергоефективності та розвитку власного видобутку нафти і газу. Замість цього гроші мільярдами йшли у Москву на рахунки Газпрому, щоб оплатити газ за контрактами Тимошенко-Путіна», – зауважив політолог Ростислав Балабан.

Експерти наголошують, що підвищення тарифів на газ має активніше спонукати владу на місцях до впровадження заходів енергоефективності. Адже від 35 до 40 відсотків енергоносіїв фактично розчиняються у повітрі, а це мільярди гривень.

«Що сьогодні може зробити місцева влада? Необхідно створювати локальні програми енергозбереження, шукати альтернативні, екологічні джерела; зменшити споживання, зробити його ефективним. Чіткий облік енергоресурсів, поголовне встановлення лічильників, відповідальне споживання – ось запорука суттєвої економії. Тим паче що наші європейські партнери і міжнародні донори готові виділяти на ці програми значні кошти», – переконаний економіст Юрій Ущаповський.

Експерти нагадали, що рівень споживання газу в Україні нижчий, аніж у Польщі чи  Німеччині. Україна в середньому за рік витрачає близько 30 млрд кубометрів, газу, Польща – 40 млрд кубометрів, Німеччина – 80 млрд кубометрів. Нескладні підрахунки показують, що тільки за умови скорочення неефективних втрат енергоносіїв Україна може практично удвічі скоротити споживання газу – що відповідно знизить розміри платежів для всіх груп споживачів.

Учасники круглого столу також наголосили, що кінцевий тариф для споживачів лише наполовину формується на державному рівні, а остаточну вартість комунальних послуг затверджують органи місцевого самоврядування.

«Тому це спільна відповідальність усіх гілок влади, а не тільки центральної. І коли ми сьогодні чуємо про якісь там рішення та звернення місцевих рад – будь ласка, не займайтесь демагогією, беріть ситуацію у свої руки, проводьте енергозбереження, вимагайте з постачальників послуг заходів енергоефективності, і формуйте свою частину тарифу так, як вважаєте за потрібне – і несіть свою частину відповідальності за ці рішення», – закликав Ростислав Балабан.