82-гі роковини болю та спротиву: Україна вшановує пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу

Сьогодні виповнюється 82 роки з моменту однієї з найжорстокіших каральних операцій сталінського тоталітарного режиму. 18 травня 1944 року о 3-й годині ранку НКВС розпочав примусове виселення кримських татар із їхньої історичної батьківщини. Офіційним приводом стала таємна постанова про абсурдне звинувачення всього народу у «масовій зраді та колабораціонізмі».

За радянськими архівами, з Криму вивезли 183 144 особи, проте кримськотатарські джерела свідчать про понад 400 тисяч депортованих. Людям давали на збори лічені хвилини, після чого у товарних вагонах відправляли на спецпоселення до Узбекистану, ГУЛАГу та на шахти Московського басейну. Протягом перших півтора року від голоду, хвороб та нелюдських умов померло близько 46% виселених людей. Паралельно радянська влада проводила тотальну «детатаризацію» півострова: нищила пам’ятки, змінювала історичні назви міст і сіл на радянські та масово заселяла Крим вихідцями з Росії.

Масове повернення корінного народу додому стало можливим лише наприкінці 1980-х років. У грудні 2015 року Верховна Рада України офіційно визнала депортацію 1944 року геноцидом. Цей статус згодом підтримали парламенти Латвії, Литви, Канади, Польщі, Естонії та Чехії.
Проте історія повторилася у 2014 році, коли РФ тимчасово окупувала український Крим. За останні 12 років через політичні переслідування та загрозу життю півострів знову вимушено покинули понад 50 тисяч кримських татар. Реагуючи на нову хвилю репресій, 14 травня 2026 року Верховна Рада ухвалила постанову №15227 (272 голоси «за»), закликавши іноземні уряди та міжнародні організації засудити сучасні злочини Росії та визнати депортацію 1944 року актом геноциду на глобальному рівні.