Криміналізація українофобії: чому законопроєкт №15186 розколов позиції уряду, нардепів та правоохоронців

У Верховній Раді України триває гостра дискусія навколо законопроєкту №15186, яким пропонується внести зміни до статті 161 Кримінального кодексу України та запровадити окрему кримінальну відповідальність за «українофобію». Попри актуальність теми в умовах гібридної агресії рф, документ викликав неоднозначну реакцію: урядовий сектор і профільний комітет підтримали ініціативу, тоді як правоохоронні та правничі інституції вказують на серйозні ризики для правової системи. Про це повідомляє «Судово-юридична газета».

Законопроєкт передбачає покарання за публічні заклики до заперечення суб’єктності Української держави та нації, виправдання їх підкорення чи асиміляції, заперечення правомірності боротьби за незалежність, а також за публічну зневагу до української мови та культури з метою підриву національної ідентичності. Міністерство фінансів уже надало позитивний висновок, зазначивши, що реалізація закону не потребуватиме додаткових витрат із держбюджету.

Аргументи «ЗА»: Зброя проти гібридної війни Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики висловив концептуальну підтримку проєкту. Депутати наголошують, що українофобія є системним інструментом дегуманізації українців, який москва використовує для виправдання своїх воєнних злочинів. Оскільки чинна редакція статті 161 КК України не повністю охоплює специфіку цього явища, зафіксовану в законі про деколонізацію, виокремлення «проявів українофобії» в самостійний різновид злочину є логічним кроком. Позитивно ініціативу оцінив і Кабінет Міністрів, зауваживши, що вона відповідає євроінтеграційним зобов’язанням України щодо протидії формам нетерпимості.

Чинні норми КК України, які вже перекривають прояви українофобії
Стаття 161 — відповідальність за розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі, приниження національної честі та гідності;
Стаття 436-2 — виправдовування, визнання правомірною або заперечення збройної агресії рф проти України;
Стаття 111-1 — колабораційна діяльність;
Стаття 442 — публічні заклики до геноциду українського народу;
Стаття 300 — поширення матеріалів із пропагандою нетерпимості чи насильства;
Статті 436-1 та 67 — пропаганда тоталітарних режимів, а також визнання національної нетерпимості обтяжуючою обставиною для низки злочинів (від посягання на цілісність держави до умисного вбивства).

Аргументи «ПРОТИ»: Ризики дублювання та правова невизначеність Головними критиками законопроєкту виступили Національна поліція та правнича спільнота. Головне застереження — ознаки очевидного дублювання вже наявних кримінально-правових механізмів. Правоохоронці підкреслюють, що автори не надали належного аналізу кримінологічної статистики, який би доводив неефективність чинних статей кодексу.

Крім того, правники попереджають про техніко-юридичні недоліки: документ не передбачає розумного перехідного періоду перед набранням чинності, як того вимагає Конституційний Суд. Існує також концептуальний ризик — ухвалення окремої норми щодо українофобії може створити прецедент для розширення кримінального законодавства щодо інших форм ксенофобії, враховуючи, що в Україні проживають представники понад 100 різних національних меншин. Наразі документ готується до подальшого розгляду в сесійній залі, де народні депутати мають знайти баланс між інформаційним захистом держави та збереженням чіткості кримінального права.