Пляжні роздягальні від бармена у Хмельницькому

Бармен, будівництво доріг, виробництво виробів з металу. Ні, це не звичайний набір фраз. Це те, що приховує розпіарений міською владою ремонт на комунальному пляжі. Юнак, який ночами працює барменом у нічному закладі міста, та його довірена особа, яка займається будівництвом доріг, раптово стали спеціалізуватись на виробництві кабінок для роздягання. А ось інший підприємець, який зроду-віку не виготовляв пляжні сонцезахисні споруди, вирішив повчитись робити такі вироби за бюджетні кошти.

Ми не лише перевірили усю документацію, а навіть спробували дізнатись той заповітний секрет – як завищити вартість робіт щонайменше у 2 рази.

Закупівля без грошей

До грудня 2018 року міський пляж Хмельницького перебував в оренді ТОВ «Браво». Опікувалось це підприємство комунальною власністю без особливого ентузіазму. Занедбаний стан і парасольок, і питних фонтанчиків, і сходів, та всієї території місця відпочинку було помітно навіть здалеку. Врешті орендар уклав мирову угоду із управлінням житлово-комунального господарства міськради, яке було позивачем до Господарського суду Хмельницької області.

Забрати справа не хитра, як виявилось. А ось зробити те, що роками не виконував орендар, недешево. Особливо це відчутно для міського бюджету. Принцип виділення коштів у майбутньому фінансовому році планується заздалегідь. Але такі вимоги явно не стосуються Управління ЖКГ. Ремонтні роботи комунальники задумали вже аж наприкінці зими. А це означає, що розподіл бюджету відбувся ще у грудні. Перші зміни вносились у січні. Але це не завадило завзятим комунальникам у лютому розпочати пошук підрядників навіть без наявності бюджетних коштів на ці потреби.

«Протягом багатьох років співпраці управління з підприємцями напрацювалась база підприємців, які виконують ті чи інші роботи. Відповідно, якщо процедура допорогова, як в даному випадку, ми відповідно надсилаємо підрядним організаціям потенційним вид робіт з пропозицією обрахувати вартість тої чи іншої роботи. І після того вибираємо найдешевшу ціну. У цих випадках кабінки надсилались у лютому, а парасольки в березні», – прокоментував начальник управління ЖКГ Хмельницької міськради Василь Новачок.

Обрані підприємці нам підтвердили, що приступили до виконання робіт десь у березні 2019 року.

Результат роботи одного підприємця – ФОП Віталія Горбатюка хмельничани могли побачити в сюжеті «33 каналу» від 26 березня 2019 – одну із кабінок для роздягання привезли на міський пляж.

Отримавши таку порцію інформації як і хмельничани, ми вирішили проаналізувати бюджетні процеси навколо цих закупівель. Під час прийняття бюджету м. Хмельницький на 2019 рік, міськрадою було передбачено кошти на поточний ремонт об’єкта благоустрою – відновлюваного ремонту споруд, обладнання міського пляжу на 200 тис.грн. Тут мова йшла про встановлення парасолей. І лише в квітні 2019 року внесенням змін до бюджету було передбачено кошти на відновлювальний ремонт споруд, обладнання міського пляжу на 125 тис.грн. Виділення цих коштів стосувалось встановлення роздягалень. В цих змінах до бюджету можна знайти також згадку і про виділення коштів на придбання піску для підготовки пляжного сезону на суму 199,3 тис.грн.

Тобто виходить, що роздягальні підрядник розпочав робити задовго до того, як з бюджету міста Хмельницький було виділено кошти на ці потреби. Нагадаємо, що одна із роздягалень 26 березня 2019 року вже перебувала на території пляжу, а кошти на ці роботи було виділено лише 17 квітня 2019 року.

Управління ЖКГ також мало провести закупівлі, перш, ніж розпочинались будь-які роботи. А ще раніше вони мали б бути заплановані та розміщені в річному плані закупівель чи додатку до нього, інакше – закупівля не могла відбуватись. У нашому випадку згадку про планування двох окремих закупівель щодо поточного ремонту об’єкта благоустрою – відновлюваного ремонту споруд, обладнання міського пляжу – датовані лише 19 квітня та 27 травня 2019 року, тобто у той же день, коли й було оприлюднено звіти про укладені договори щодо цих закупівель, які й було підписано у ці дні.

Гроші витратили, а документи не оприлюднили

В електронній системі Prozorro ми знайшли дві закупівлі на поточний ремонт на міському пляжі:

• роботи з поточного ремонту об’єктів благоустрою-відновлювальний ремонт споруд, обладнання міського пляжу на 118 374,75 грн, щодо якої 19 квітня 2019 року було розміщено звіт про укладений договір із ФОП Горбатюк Віталій Миколайович;
• роботи з поточного ремонту об’єкта благоустрою – відновлювальний ремонт споруд, обладнання міського пляжу (сонцезахисних споруд) в м. Хмельницькому на 186 405,62 грн, щодо якої знову ж таки було розміщено 27 травня 2019 року звіт про укладений договір із ФОП Жугда Олесандр Казимирович.

Про цих двох підприємців мова піде далі. Зараз же розглянемо процедуру самих допорогових закупівель. Тобто це були виключно допорогові закупівлі за прямими договорами. Закупівлю поточного ремонту міського пляжу здійснювали двома закупівлями за одним кодом із Єдиного закупівельного словника (CPV), тобто це код, за яким визначається предмет будь-якої закупівлі, – чи це товари, чи це послуги, чи роботи.

Згідно чинного законодавства порушень в цьому немає, бо навіть при об’єднанні цих сум це все рівно була б допорогова закупівля. Однак, це наштовхує нас на думку, що ці допорогові закупівлі планувались скоріш за все під конкретних підрядників.

З метою розібратись із юридичними аспектами, згаданих нами закупівель, ми звернулись до юристки громадської ініціативи «За чесний тендер» Мирослави Примак:

«За даними Проектної документації по договорах, що аналізуються, ми бачимо перелік та обсяги робіт. Тому вказані договори можуть стосуватись робіт. Звідси, незрозуміло, чому Замовник «розділив» вказані договори на два, якщо поріг для робіт становить 1,5 млн. і можна було укласти один договір на роботи, пов’язані з благоустроєм пляжу. Схоже, виготовлялись різні проекти, тому укладено і різні договори. Щодо того моменту, що роботи були здійснені раніше за укладений договір, то вказане може свідчити про те, що Замовник та підрядник в дуже хороших відносинах, адже не кожен бізнес ризикне приступити до робіт навіть без укладеного договору. Оскільки вартість закупівель менша порогів, обмеження щодо неможливості виконання договору без його укладення прямо не поширюється на вказані закупівлі (ч.7 ст. 2 Закону)», – зазначила Мирослава.

Якщо ж заглянути у розміщені в електронній системі звіти, то найперше, що можна помітити – замовник розмістив у кожній закупівлі лише скан-копії договорів. Водночас з них не можливо зрозуміти, про які складові поточного ремонту йде мова, хоч і в кожному договорі зазначено, що «склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Виконавцю, визначені кошторисною документацією, яка є невід’ємною частиною документації». Однак, ніяких документів, окрім самих договорів, не було оприлюднено, що є порушенням Наказу МЕРТУ. Відповідно до цього наказу «Інформація про технічні та якісні характеристики товарів, робіт чи послуг» у звіті про укладений договір є обов’язковим полем для заповнення.

Відповідно до роз’яснення Департаменту регулювання публічних закупівель Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, оскільки в системі електронних закупівель реалізована можливість розміщення копії договору разом зі звітом про укладений договір, замовник у разі розміщення такого договору може у формі звіту про укладений договір указати, що інформація про технічні та якісні характеристики товарів, робіт чи послуг зазначена у договорі». Однак, цю інформацію замовник має розмістити.

Березневі роздягальні

Відповідно до договору, який оприлюднило управління ЖКГ Хмельницької міської ради, встановлення та виготовлення самих кабін вартували міському бюджету – 118 374,75 грн, тобто вартість однієї кабіни – 29 300 грн.

Ми спробували знайти аналогічне устаткування у мережі Інтернет. Схожі кабіни встановлювали у Маріуполі. Однак, тоді це був подарунок місту від металургійної компанії, тож знайти вартість цих кабінок нам не вдалось.

Аналогічні за дизайном та концепцією кабіни пропонують виключно закордонні сайти. Зокрема, російські. Там вартість таких кабінок відповідно до курсу – 71 999 грн за одиницю. Серед матеріалів, які вказує російський виробник, – метал та сосна.

Цілком ймовірно, що макет роздягалень підрядник міг піддивитись в мережі Інтернет, однак знаючи позицію міської ради щодо закупівель в російського виробника – їх там не купували. Тож намагаючись зрозуміти, чому хмельницькі пляжні кабінки у 2,5 рази дешевші від закордонних аналогів, ми вирішили роздивитись їх дещо прискіпливіше. І, на жаль, не помилились.

Сама модель металевої конструкції доволі складана: багато радіусів, що потребує додаткових витрат на те, щоб каркас отримав потрібну форму.

Оглядати кабінки нам допомагав працівник однієї з меблевих фірм міста. Через побоювання, що після публікації матеріалу, на нього та його фірму будуть здійснювати тиск, він відмовився розголошувати ім’я та прізвище.

«Для каркасу використали металевий профіль 20Х20. Цей профіль тонкий та легкий. Він доволі просто піддається пошкодженням. З ним легко працювати саме під час створення круглих форм. Але людина вагою 65-70 кг дуже просто може погнути цю конструкцію. Я б не використовував такий легкий метал для об’єктів у місцях загального користування. Потрібно весь час слідкувати, щоб тут не гойдались, не стрибали, врешті не пробували розважитись іншим способом, що може, призвести до руйнування. Тим більше прецеденти вже були», – зазначив наш експерт.

Вартість такого металу у середньому стане 1 800 грн на конструкцію однієї роздягальні.

«Зварювальні роботи коштуватимуть 10 000 грн для однієї кабінки. Хоча можна знайти і дешевші варіанти на тисячу-дві», – коментує працівник меблевої фірми.

Довірена особа підрядника, і сам головний комунальник міста переконують, що для виготовлення кабінок використовували дерев’яну вагонку, наш експерт має значні сумніви щодо правильності вибору таких матеріалів.

«Вагонку використовують, як правило, для декоративних робіт. Її передня стінка шліфована, а ось інший бік ніколи не обробляється, адже, це суттєво збільшить її вартість. Тому внутрішні стінки кабінки мають непрезентабельний вигляд, але це не так важливо, як те, що людина може пошкодитись, занести інфекцію. Це виглядає як халтура. Тим більше – ця вагонка не вищого сорту», – зазначив працівник меблевої фірми.

Недоліки фарбування головний комунальник міста Василь Новачок пояснює елементарною фізикою.

«Дерево має властивість звужуватись та розширюватись. Ось коли його фарбували, воно перебувало у звуженому стані. Були дощі – воно розпухло, стало видно непрофарбовані місця. Зараз буде спека – дерево знову зійдеться і нічого не буде видно», – дещо зверхньо роз’яснює журналістам Василь Новачок.

Наш експерт висловлює сумніви, що цю вагонку обробили належним чином – засобами захисту та іншими лакофарбними матеріалами, і наголошує, що фарбували вагонку абияк.

«У мене на фірмі за таке фарбування – штраф. Окрім того, якщо би планувалась довговічність споруд, то варто все ж було брати дерев’яні панелі, які важко зламати з одного удару. Якщо акцент йде на якість та довговічність – то я б взяв значно товстіший метал. Довелось би відмовитись від круглих форм. Ось гляньте на старі роздягальні – тут зроблено, так би мовити, на віка. Їхня повна реставрація була б дешевша. А служили б вони ну років з 10-15 точно. А новенькі вже на наступний рік доведеться ремонтувати, можливо й повністю замінювати вагонку», – резюмує наш експерт.

Окрім того, в документації відсутня будь-яка інформація про матеріали, з яких виготовляли ці роздягальні – їх місту підприємець Віталій Горбатюк продав як цілісний об’єкт. Свої ж зауваження щодо цієї кошторисної документації висловила і Мирослава Примак, юристка, до якої ми звертались. Саме прописування вартості кабінок, яка є у відсотковому співвідношенні більшою за інші витрати, що у такому випадку мало б бути придбанням товару із послугою встановлення, а не поточним ремонтом у вигляді роботи.

Ми намагались з’ясувати і у виконавців, і у керівника управління ЖКГ, які матеріали, та у якій кількості використовувались для виробництва кабінок для роздягання. Ось така розмова телефоном відбулась із довіреною особою ФОП Віталія Горбатюка Юрієм Балабаном:

«Журналіст: Ми ознайомлювались із документацією по кабінкам. У ній кабінки йдуть як цілісний об’єкт і відсутня інформація про матеріали, з яких вони виготовлялись?

Юрій Балабан: Я їх сам не виготовляв. Я такого робити не вмію.

Ж.: Ви її у когось замовили?

Ю.Б.: Нам виготовляли люди, ми з ними домовлялись за певну ціну, укладали договір, вони нам виготовляли і таке подібне. Металеві елементи ми замовляли на заводі. Інші люди зварювали. Бо завод віддав, що йому гратися. Це не та ціна, щоб гратись, щоб завод витрачав свій час на такі дрібниці.

Ж.: На якому заводі Ви замовляли елементи?

Ю.Б.: Яка різниця? Ви мені зараз падаєте на вуха і намагаєтесь дізнатись, що там хто десь колись робив. Я не знаю, хто робив. Я замовив виріб у підприємства, він мені приїхав і все. І ми там добили, що потрібно було. Що потрібно було пофарбувати – пофарбували, потрібно було виготовити – довиготовляли, приїхала машина, ми це все склали на місце і все. Вас цікавить роздягалка, на якій заробітку 500 грн з штуки? Ви мене вибачте леді, але це недоречне запитання. У мене є набагато важливіші справи, а Ви мене запитуєте про роздягалки, які там корупційні схеми. В чому? Ви тільки-но порахуйте, зайдіть в «Епіцентр» і подивіться, скільки коштує квадратний метр дерев’яної вагонки, скільки коштує для зовнішніх робіт фарба, скільки коштує фарба для метала, скільки коштує метал. 22 тисячі тонна металу, ви думаєте, там якась фігня, як кажуть деякі жіночки? Там тільки на одну роздягалку більше 70 метрів металу пішло труби, порахуйте скільки воно це все коштує, людина встала це все поварила, а я зараз буду тут вставати і все рахувати? Мені сьогодні замовили з управління, щоб я надав калькуляцію, я замовив підприємству, щоб мені виготовили калькуляцію. І ви звертайтесь до пана Новачка, він вам все надасть. Підете на пляж, візьмете рулетку, будете міряти і будете знати».

Користуючись порадою і керівника управління ЖКГ, і Юрія Балабана, ми так і зробили – взяли рулетку і пішли рахувати. Всього на одну кабіну використали 70 погонних метрів металевого профілю.

При підрахунку цих матеріалів по найдорожчим цінам все одно маємо різницю у 6 164,5 грн на одній кабіні. Якщо ж для виготовлення обрали найдешевші відповідники, то різниця між заявленою вартістю буде майже 11 тисяч гривень.

 

До публікації матеріалу, калькуляцію на роздягальні ми так і не отримали.

«Золоті» парасольки

Із отриманих документів закупівлі на 186 405 грн нам стало відомо, що вона стосувалась виготовлення та встановлення 15 зонтів із копання ям вручну, улаштуванням залізобетонних фундаментів, виготовленням металевих конструкцій, монтажем цих парасоль та улаштуванням їх покриття очеретом. У цих витратах також передбачена заробітна плата, кошти на покриття адміністративних витрат та кошти на покриття ризику тощо.

Цікавим виявився локальний кошторис та підсумкова відомість до цієї закупівлі, в яких можна побачити детальні розрахунки щодо витрат та робіт, а також їх вартостей. Наприклад, нашу увагу привернула вартість упаковок очерету, яких було аж 60 штук. Одна така упаковка вартувала підприємцю майже 690 грн. В мережі Інтернет, на жаль, упаковками очерет не продають, а лише снопами, рулонами, плитами. Вартість снопа – 17 грн, найдорожча плита – 210 грн, найдорожчий рулон – 378 грн.

Ми зателефонували за одним із оголошень, щоб уточнити, скільки снопів в упаковці. Як повідомив нам продавець, пакують по 50 снопів, а на одну парасольку потрібно 10 снопів. Під час розмови виявилось, що очерет, який використовують для парасольок коштує 60 грн за сніп. Таким чином на всі парасольки мали б витратити 9 000 грн чи 600 на одну.

Також на одному сайті нам вдалось знайти інформацію про продаж парасоль пляжних з очерету. При спілкуванні із представником автора цього оголошення було озвучено ось такі розрахунки:

Отже, в нас виходить вартість парасолі зі встановленням – майже 7 тис.грн. Якщо ж взяти обрахунки витрат ФОПа Жугди О.К. та розділити на кількість зонтів, то вартість одного такого виробу 12,4 тис.грн. Тобто це на майже 5,5 тис.грн більше.

Підприємець Олександр Жугда пояснив різницю в ціні тим, що такі парасольки він виготовляв вперше. До того, ніхто в Хмельницькому їх не робив. За його словами, роботи розпочали ще в березні і довго підбирали необхідні матеріали для парасольок, а кошти витрачені на невдалі спроби також були включені у кошторис.

Про те, що парасольки виготовили не одразу в управлінні ЖКГ знали, як і те, що у підприємця не було досвіду з виробництва подібних виробів. Ось, наприклад, 2 травня у коментарі ТРК «Місто» Василь Новачок зазначив: «Підрядна організація виготовляє сонцезахисні парасольки. Виготовляє методом спроб. Перша не дуже вдалась, не дуже сподобалась. Зараз виготовляє іншу».

Бармен-ремонтник

Одним з тих, хто отримав договір на роботи з поточного ремонту об’єктів благоустрою-відновлювальний ремонт споруд, обладнання міського пляжу став молодий підприємець Віталій Горбатюк, що займався встановленням трьох роздягалень на міському пляжі. За даними аналітичної системи YouControl, фізичну особу підприємця 21-річний хлопець зареєстрував у 20.06.2017 року. Основний вид діяльності – будівництво доріг і автострад.

Через рік після реєстрації підприємець отримує перше бюджетне замовлення від управління ЖКГ Хмельницької міської ради – капітальний ремонт вул. Вокзальної – улаштування тротуару в районі транспортної розв’язки з вул. Західна окружна в м. Хмельницькому на 341 848 грн. До кінця 2018 він встигає освоїти 1 375 361 грн. За першу половину 2019 Віталій Горбатюк вже отримав замовлень на 580 477 грн. Усі ці угоди були допороговими, тобто укладались без жодних аукціонів та конкурсів.

Зареєструвався молодий бізнесмен за адресою батьків у селі Ярославка в Летичівському районі. Про успішний бізнес сина батьки були не зовсім у курсі. Кажуть, вже два роки не проживає тут, працює в одному з нічних клубів Хмельницького, знімає маленьку кімнатку на двох із сусідом. На запитання про кілька підрядів на мільйон бюджетних гривень, мати підприємця ледь не плаче: «У нас таких грошей немає! Куди вже він вплутався? Ми просили його закрити той ФОП, щоб не було потім проблем!»

Самого ж бізнесмена ми застали на роботі у одному з нічних закладів міста. Проаналізували його сторінки в соцмережах: хлопець працює у сфері обслуговування, найбільш ймовірно барменом.

Спілкуватись про успішний бізнес він не мав бажання, спочатку хотів перекинути розмову на якогось юриста, врешті навідріз відмовився відповідати на запитання із словами: «Я звітувати маю в мерії, а не перед журналістами!»

У договорі між Віталієм Горбатюком та управлінням ЖКГ Хмельницької міської ради є ще третя особа – Юрій Балабан. Цей чоловік виступає довіреною особою підприємця на підставі довіреності та не лише укладає договори, підписує їх, а ймовірно займається оформленням решти документів також.

Як давно та за яких умов відбулось знайомство Віталія Горбатюка з його довіреною особою, молодий підприємець відмовляється відповідати, як і показати власний цех та врешті розповісти, як виготовляв кабінки для роздягання.

Аналогічну відповідь ми отримали телефоном і від Юрія Балабана. Він відмовився пригадувати обставини знайомства із Віталієм Горбатюком та тривалість співпраці. Окрім того, Юрій Юлійович також не зміг відповісти на запитання, чим ще займається підприємець, довіреною особою якого він є, та скільки людей у нього працює.

Довірена особа для всіх

Юрій Балабан для управління ЖКГ не нова людина. За словами Василя Новачка, їхнє знайомство триває вже більше 10 років. За яких обставин вони познайомились та якого характеру спілкування мали, на жаль, керівник профільного управління відповідати відмовився.

Натомість Юрій Балабан зазначив, що знає керівника управління ЖКГ з моменту, як він почав отримувати договори. Десятирічне спілкування заперечує.

А офіційний момент співпраці припадає на 29 вересня 2017 року. Саме ця дата прописана у договорі між управлінням ЖКГ та ТОВ «Шляхбудгруп», де директором, а нині і бенефіціаром, є Юрій Балабан. Всього ця фірма отримала від управління 20 контрактів на суму трішки більше як 18,6 млн.грн. Вкотре Юрій Балабан розпочинає співпрацю із управлінням вже як довірена особа іншого підприємця з 23 липня 2018 року. Це дата першого договору між ФОП Горбатюк та комунальниками на облаштування тротуару в районі транспортної розв’язки з вул. Західно-Окружною. У ролі самостійної фігури Юрій Балабан вже з’являється як фізична особа підприємець. Через місяць після реєстрації ФОП, Юрій Балабан отримує контракт із комунальниками на улаштування тротуару на вул. Холодноярців в м. Хмельницькому на більше, як 1,1 млн.грн.

Таким чином прізвище Юрія Балабана фігурує у контрактах на загальну суму 21,7 млн.грн. І саме цей підприємець займався встановленням туалету за 950 тис.грн у центрі Хмельницького, який дуже жваво обговорювали містяни та який для них не є безкоштовним для користування.

Нагадаємо, усі суб’єкти господарювання, до яких має стосунок Юрій Балабан, так би мовити, новостворені та виявляються дуже популярними для профільного управління.

Ми хотіли знайти офіс ТОВ «Шляхбудгруп», однак, фірма зареєстрована у квартирі, де нам ніхто не відчинив. Інший суб’єкт господарювання Юрій Балабан також зареєстрував в квартирі, щоправда, у новобудові. Судячи із величезної кількості реклами під дверима, у приміщенні ніхто ще не проживає. Телефоном підприємець повідомив, що в офісі ремонт, а виробниче приміщення для виробництва доріг непотрібне.

Партійні рекомендації?

Інший підприємець Олександр Жугда також має свою історію співпраці із Управлінням під керівництвом Новачка.

«У 2015 році я балотувався до Хмельницької районної ради від ВО «Свобода». Членом партії я не був. Мені запропонували – я не відмовився. Усі добре знають, що маю дружні стосунки з головою Шаровечківської громади Болеславом Бондаром. Він свободівець. Замовлення перші я отримав через знайомого бухгалтера з хмельницького ЖЕКа. Мене всі знають, я давно займаюсь виробами з металоконструкцій», – розповідає Олександр Жугда.

На відміну від двох попередніх підприємців, Олександр Жугда займається підприємництвом понад 13 років. Спеціалізується на виробництві готових металевих виробів. Його перші замовлення з бюджетних коштів він отримав лише у 2017 році. Це була допорогова закупівля на встановлення металевих дверей та віконної решітки. Замовником виступила Шаровечківська сільська рада, де він є депутатом. У 2018 році він отримав 6 замовлень на лавки та урни від хмельницьких управляючих компаній і одне від Шаровечківської сільради на півмільйона гривень. З власних джерел нам вдалось дізнатись, що придбання цих товарів УМКам радило профільне управління, адже їх вартість у ФОПа була на 200 грн менша, ніж у підприємства, в якого до того купували подібні вироби. Про ці ж 200 грн у розмові з нами і згадував сам підприємець.

У 2019 році бюджетний підряд депутата був лише один – сонцезахисні споруди на міський комунальний пляж.

Ми також цікавились у Василя Пилиповича, за яким принципом управління обирає підприємців, які будуть виконувати роботи із допороговими закупівлями. Визначальним за словами комунальника є географічний принцип, тобто управління надає пріоритетність місцевому бізнесу, що певною мірою можна вважати і дискримінацією, яка заборонена законодавством про закупівлі, та історією співпраці із цим бізнесом.

«У Полтаві купувати парасольки – це величезні ризики для бюджету, ми не знаємо чи їх привезуть, чи їх не привезуть, якої якості вони будуть з Полтави привезені. І взагалі мав бути старт сезону. Ми говоримо про Хмельницький, ми можемо говоримо про якісь організації можливо близькі до Хмельницького. Ще раз підкреслюю, з якими попередньо хтось працював або які можуть показати аналогічний чи схожий металевий виріб вже тут зроблений» – спершу зазначив у розмові із нами начальник управління ЖКГ.

«Ми ні на чому і ніде не замикаємось… Але якби був якийсь попередній досвід з підприємцями з інших обласних центрів, незалежно при тому, чи при Новачку, чи не при Новачку, або якби той підприємець колись запропонував послугу і залишив візитівку про те, що ми займаємось виробництвом металевих конструкцій або будь-яких інших робіт, то звичайно йому би також було надіслано для пропозицій і обрахунку той чи інший виріб, чи ту чи іншу роботу… В Україні є тисячі підприємців. Ви як собі взагалі вважаєте, яким чином можна знайти одного із тисячі підприємців, який гіпотетично може дати трішечки нижчу ціну за якийсь той чи інший виріб тої чи іншої якості?» – додав начальник профільного управління, що було замовником поточних робіт на міському пляжі.

«Будь-хто може прийти в управління житлово-комунального господарства, запропонувати послуги свої з капітального ремонту, з поточного ремонту або з вироблення і відповідно отримати роботи. Це не проблема. Зараз можна подивитись цілу кипу візитівок людей і, хто дає кращу ціну, той з нами працює» – ще раз наголосив пан Новачок.

Тільки ось ця історичність з деякими підприємцями почала формуватись виключно за каденції Новачка. Цікаво, що досвід та вміння не є вирішальними для укладання договору. Про це доволі красномовно говорять поточні ремонти сонцезахисних споруд та кабінок для роздягалень. Адже ні Юрій Балабан, який курував виробництво роздягалень, ні Олександр Жугда, який займався парасольками, не виготовляли подібні об’єкти до того, як отримали підряд. Тож якщо підприємець із Шаровечки дійсно пробував створити сонцезахисні споруди на потужностях власного виробництва, то ось пояснити появу роздягалень інший підрядник нам не зміг.

«Дайте будь-який об’єкт іншому підряднику порахувати ціну, і якщо він порахує меншу ціну, то я попрошу у Вас вибачення і буду працювати тільки з тим підрядником який дає іншу ціну», – зазначив Василь Новачок.

Однак, мешканцям міста не потрібні вибачення керівника профільного управління, хмельничанам, звичайно ж, потрібне раціональне використання бюджетних коштів, яке в згаданих вище закупівлях має трохи сумнівний вигляд.

Зараз же містяни отримали багатостраждальні три роздягальні, які одразу після встановлення навіть було зіпсовано. І це логічно, адже собівартість однієї такої роздягальні свідчить, скоріш за все, про використання неякісних матеріалів. Ну і не останню партію тут зіграв підрядник, який не просто на всі руки майстер (тротуар вкладає, балкони ремонтує, роздягальні робить), і встигає ще працювати барменом в одному із нічних закладів Хмельницького. Також містяни отримали 15 парасолів дещо кращої якості, ніж роздягальні. Однак, ми зі своїх податків оплатили всі невдалі спроби під час їхнього виробництва з початку весни цього року. І ніхто не знає, в яку насправді суму бюджетних коштів обійшлося. За нашими розрахунками, мова йде про приблизно 5 тисяч гривень на одній парасолі. Подякувати варто профільному управлінню, яке свідомо зациклилось на роботі за прямими договорами виключно із місцевими підприємцями.

Але чому ж ні, адже на думку очільника цього управління, підприємці із інших регіонів та із досвідом таких робіт можуть чомусь зірвати їх виконання, а от місцеві підрядники без досвіду – цілком відповідальні. Хороша позиція представників влади Хмельницького та команди міського голови, особливо коли за це доплачує громада міста.

Автори: Альона Береза, Марія Турчина

Розслідування створено за підтримки регіонального проекту BIHUS.info