Помічниковий ліфт: як мер Хмельницького закриває вакансії поза конкурсами

Фото: https://zhar.org.ua/

128 помічників взяв собі міський голова Хмельницького Олександр Симчишин за 5 років. Це в три рази більше кількості депутатів цілої Хмельницької міськради. Це в середньому 25 осіб на рік. Для чого стільки? 

Ми проаналізували розпорядження про призначення помічників мера, вивчили їхні біографії і, здається, побачили цікаву тенденцію. Доки на загальнодержавному рівні проходять конкурси на керівні посади, на місцях продовжують на такі посади влаштовувати “потрібних” людей. А для пришвидшення процесу і “гарантованого результату” – вигадують цікаві лайфхаки.

Конкурси є, тільки ви їх не бачите

У 2015 році під час передвиборчих перегонів Олександр Симчишин запевняв, що за його керівництва на посади йтимуть виключно через конкурси. І заради справедливості одразу треба відзначити – за цей час їх справді була сотня. Ну, майже. 99 конкурсів. А загалом на посади через конкурси за 5 років влаштувалося п’ять десятків осіб.

Якісь конкурси проходили швидко й успішно, якісь доводилося оголошувати по декілька разів. Так, наприклад, з першого разу не змогли знайти міського лікаря-терапевта управління охорони здоров’я та головного архітектора міста.

“Конкурси ми проводили, проводимо і будемо проводити. Є ті, які не відбуваються, на які взагалі не приходять бажаючі. У нас є низка посад, на які ми по кілька разів оголошували конкурс, і немає людей, які б відповідали конкурсним вимогам, визначеним законодавством. Я не скажу, що їх мало. Їх достатньо. Просто є конкурси, на які люди не йдуть, не йдуть категорично” – каже мер міста Олександр Симчишин.

Вакансію головного архітектора міста не змогли закрити через конкурс? Дивно звучить, правда? Це ж дуже престижна посада. І посада з багатьма повноваженнями. Чого тільки вартують повноваження в сфері будівництва.

Є момент. Через конкурс головного архітектора не знайшли. Але людину призначили. Як? Спочатку взяли цю людину помічником міського голови, а далі одразу перевели на архітектурні хліби.

“Ми беремо людину на посаду помічника, проводимо співбесіду зі мною, вона показує своє бачення, потім йде в кадровий резерв, потім йде на посаду і працює” – пояснює мер.

Але ж…Чекайте, а конкурси? Якщо люди не подаються на конкурс для отримання вакантної посади, то чому раптом вони йдуть в помічники, щоб звідти потрапити на цю ж вакантну посаду? Щось зовсім не сходиться. Є припущення.

Норма є, значить треба використовувати

До 2016 року стати посадовою особою і держслужбовцем, якщо у тебе немає відповідної освіти та досвіду роботи можна було через патронатну службу. Як це? До прикладу, візьмемо голів облдержадміністрацій. Вони призначали своїх помічників. Основна вимога до таких осіб – це довіра до людини, а не освіта чи фахові вміння.  Через деякий час цих помічників переводили на іншу вже державну посаду. Але після 2016 року зробити таку рокіровку в державних органах стало значно складніше – з’явились обов’язкові конкурси, оприлюднення інформації про вакансію та вимог до кандидата в єдиному реєстрі.

Але ці зміни не торкнулись органів місцевого самоврядування. Тобто, зайти на посаду без досвіду, а іноді й без профільної освіти і досі можна на рівні місцевого самоврядування. Виявляється, для цього варто просто стати помічником, до прикладу, міського голови. І часто для того, аби перескочити з посади помічника на будь-яку іншу посаду новоприбулим вистачає всього кілька днів. Так, днів. Цей факт навіть не натякає, а волає про те, що такі призначення – хоча й законна, але схема. Схема, за якою на потрібні посади можна призначити потрібних людей. Без конкурсів і конкуренції, з гарантією і впевненістю. Швидко та без зайвих формальностей.

Закон гарантує….

Як це працює? Зараз буде нудна частина, але без неї ніяк.

Як взагалі можна стати працівником органу місцевого самоврядування? Наприклад, спеціалістом чи начальником якогось управління? Ми перечитали норми Конституції, вивчили профільний закон і тепер знаємо про це ледь не все.

Спосіб перший – через конкурс. З цим все зрозуміло. Є вакантна посада, оголошується конкурс, приходять претенденти, змагаються між собою, серед них обирають кращого.

Спосіб другий – за результатами стажування. Він полягає в тому, що людина проходить стажування в органі місцевого самоврядування не більше двох місяців. За результатами цього стажування особу переводять на вакантну посаду. Але тут є один нюанс… Якщо особа не була у штаті органу місцевого самоврядування, то їй все одно доведеться йти на конкурс.

Спосіб третій – з кадрового резерву. Цей спосіб розберемо детальніше, нам це знадобиться для подальшого розуміння історії. Що таке кадровий резерв? Це список осіб, які претендують на якусь посаду в органі місцевого самоврядування. Туди відповідно до законодавства можуть потрапити навіть… та будь-хто насправді може потрапити, головне мати відповідну кваліфікацію, освіту або ж здобувати цю саму освіту. Ну а ще треба прийти і написати заяву. Потрапляєш у список, а далі матимеш першочергове право зайняти вакантне місце, якщо воно з’явиться. Але є умова – якщо ти просто в кадровому резерві, але ще не в штат та без держслужби, то все одно все буде через конкурс.

Спосіб четвертий – “просування” по службі. Навіть без пояснень зрозуміло, що “просувати” можуть вже тих, хто посаду має. “Просувати” може міський голова. І може це робити навіть поза конкурсом. Але для цього треба бути в кадровому резерві.

“Норму з просування по службі за рішенням голови ради можна застосовувати у випадку, якщо людина вже є посадовою особою органу місцевого самоврядування, тобто фактично працює у штаті і відповідно до постанови Кабінету Міністрів #1386 від 24 жовтня 2001 року вже залучалась до певної роботи щодо посади, на яку претендує. Інакше – особа зарахована до кадрового резерву має переважне право на зайняття вакантної посади під час конкурсу”, – роз’яснює адвокат Дмитро Скоропад.

А як же зробити так, щоб повністю обійти конкурси, та й взагалі будь-які “зайві” процедури і просто призначати “потрібних” людей? Виявляється, доволі просто.

В українському законодавстві доволі дивно виписана частина про помічників голів рад різних рівнів та міських голів. Бо, з одного боку, за законом голови мають право самостійно і поза конкурсом набирати собі помічників. З іншого – якщо посада помічника є в штатному розписі та є вакантною із певним окладом, то має відбуватись конкурсний відбір.

“Тут ми маємо юридичну колізію…Тож сьогодні уповноважені органи мали б надати чіткі роз’яснення щодо цих двох норм, їхнього трактування та застосування на практиці”, – каже адвокат.

В реальності ж, як нам здається, читають зазвичай перший пункт. “Мають право”. Тож, як виглядає цілісна схема? Людина потрапляє в кадровий резерв. Ми вже з’ясували вище, що це доволі проста процедура, без особливих вимог. Далі її призначають помічником міського голови. Що це дає? Потрапляння до штату. Що далі? Застосовується право міського голови “просувати” цю людину по службі. Бо всі вимоги виконані – вона вже в штаті і вже в кадровому резерві, а також має як мінімум 13 ранг. Отже “просувати” її на потрібну посаду можна без конкурсу.

Бінго.

Хоча…Можливо ми щось не так зрозуміли? Перекрутили? Можливо така кількість помічників міському голові справді була необхідна? Щоб зняти це питання прямо на старті – ми надіслали запит у міську раду. І отримали прекрасну відповідь – лише одна особа, яка одночасно перебувала і на посаді помічника, і в кадровому резерві – реально виконувала функції власне помічника. Решта – ні.

Скріншот відповіді

Тож виходить, що вся ця історія потрібна виключно для заповнення вакантних посад через “вічно” вакантну посаду помічника мера. Без жодних тобі конкурсних відборів.

Мер Олександр Симчишин і не заперечує, що це один із способів:

“Така кількість людей, які перебували на посадах помічників, хтось був два дні, хтось був три, це один з способів рекрутингової роботи, власне, нашої команди стосовно залучення нових кадрів на посади. Ми двома шляхами працюємо, які дозволяє закон. Конкурси – це одна із систем відбору кадрів в органи місцевого самоврядування, і на керівні посади в комунальні підприємства, друга система відбору – це стажування. Частина людей, яких ми брали після стажування, вони йшли і після стажування, через помічників, кадровий резерв і посада. І третя система рекрутингової роботи – це от якраз ця, яка дає можливість людину простажувати, провести співбесіду, побачити, як вона працює в реальних умовах, і після того зарахувати в кадровий резерв на вакантну посаду, і якщо вона виконує ті функції і підходить по співбесіді така людина працевлаштовувалась на відповідну вільну вакансію і працювала в різних структурах, хтось працює до цього часу, хтось звільнений, хтось за власним бажанням, хтось переведений на іншу роботу. Тобто тут мова не про помічників, а мова про можливість ще одного способу залучення людей на посади”. 

Але кого саме в такий спосіб “залучають”?

Серед помічників дійсно траплялись кадри з багаторічним досвідом роботи та профільною освітою. Як правило, це інженери-кошторисники, бухгалтери, інколи юристи, які ведуть наукову діяльність.  Але таких виявилося значно менше у порівнянні з тими, хто лише розпочинає свою трудову діяльність та тими, хто просто має потрібні політичні вподобання.

Про весь список ми розказати, звісно, не зможемо. Лише про найцікавіших.

“Понабирали”

29 січня 2016 року мер бере собі помічницю – “свободівку” Тетяну Старук. У лютому вона три дні проходила стажування і на наступний день одразу після нього перейшла на декретне місце головного головного спеціаліста загального відділу міськради. А в червні цього ж року була переведена знову ж на декретне місце завідувача відділу внутрішнього контролю.  Очолювала вона цей відділ до листопада 2018 року та була переведена на посаду головного спеціаліста сектору з питань запобігання корупції апарату виконкому (в січні цього року сектор було перетворено у відділ). Хороший був трамплін.

У березні того ж року у мера Хмельницького з’являється ще одна помічниця Ірина Бачинська. На посаді вона пробула близько місяця і вже звідти пішла на посаду заступника управління організаційно-інформаційної роботи та контролю. Нині ж вона його очолює. Цікаво, що минулого року її включили у список політсили “Команда Симчишина” і свої сили вона пробувала на виборах до Хмельницької міської ради. При цьому, саме її відділ і займався макетами бордів із соціальною рекламою до Дня Незалежності України, серед яких ОПОРА помітила приховану політичну рекламу (більш детально про цю історію можете почитати тут). Корисна працівниця? Без сумніву.

7 грудня помічницею міського голови стає Анна Мунько. Вже наступного дня – 8 грудня її переводять на посаду заступника начальника управління організаційно-інформаційної роботи і контролю. За дивним збігом обставин до працевлаштування у Хмельницьку міськраду вона була помічницею на громадських засадах у народного депутата 8 скликання від ВО “Свободи” Юрія Левченка.

У 2017 році мер взяв собі аж 22 помічників. Серед них – і тодішня депутатка міськради від ВО “Свобода” Анастасія Ярова. За кілька днів – з 2 по 10 березня – вона змінила посаду помічниці на посаду головного спеціаліста відділу дошкільної освіти та виховної роботи Департаменту освіти та науки. У лютому вже цього року вона очолила цей відділ.

Через посаду помічників працевлаштовуються не лише члени свободівської команди, а й їхні родичі. Наприклад, у 2016-му спеціалізоване комунальне підприємство “Хмельницька міська ритуальна служба” очолив Сергій Бортник, активний прибічник “Свободи”, який на останніх виборах балотувався до Хмельницької районної ради вже від “Команди Симчишина”. Так от, через рік після його призначення – 11 травня 2017 року – його дружина стала помічницею мера. А вже 16 травня опинилася у Департаменті освіти.

Ось ще приклад – колишня дружина теперішнього секретаря міськради Віталія Діденко Ірина Жовнір. 26 червня 2017 року вона стає помічницею мера, а наступного дня отримує посаду начальниці відділу дошкільної освіти та виховної роботи у Департаменті освіти та науки Хмельницької міськради.

Одним з найбільш рекордних в плані поповнення своїх рядів помічниками мера виявилося управління житлово-комунального господарства. Йдеться не про одного-двох, а про майже три десятки працівників.

Юрисконсульт Катерина Бартащук помічницею мера була тричі. Вперше – з 19 вересня 2016 року. А на наступний день вже перейшла в управління житлово-комунального господарства. У серпні 2017 року вона отримала підвищення – тимчасово очолила юрвідділ в цьому ж управлінні. І так, на керівну посаду вона теж пішла без конкурсу, а через посаду помічника мера. І десь в той же час вона брала активну участь в заходах тодішньої партії міського голови – ВО “Свободи”. Цьогоріч у березні через процедуру помічника  її перевели зовсім в іншу структуру  – управління праці та соціального захисту населення.  Там Катерина Бартащук працювала головним спеціалістом з питань закупівель до 19 квітня.

Ще одне не менш цікаве поповнення відбулось в іншому відділі цього управління. Відділі, який відповідає за ремонти прибудинкових територій та дитячих майданчиків: Олена Базилик та Анна Маєвська.

Олена Базилик у серпні 2017 року стала помічницею мера, через день її перевели в управління економіки, а в листопаді вже в УЖКГ. У 2020 році вона йшла у списку “Команди Симчишина” на виборах до районної ради.

Її сусідка по кабінету – нині депутатка міськради від “Команди Симчишина”, а ще донедавна активна свободівка Анна Маєвська прийшла в управління ЖКГ 11 січня 2018 року, лише два дні пробувши помічницею мера.

Цікаво, що як тільки Маєвська прийшла в управління, її брат – Микола Литвинюк – зареєстрував ФОП і різко почав отримувати бюджетні підряди на встановлення дитячих та контейнерних майданчиків, а найперше замовлення взагалі було здійснене за підписом рідної сестри. Більше про це можна прочитати тут.

Але є ще один цікавий момент. З 29 січня 2021 року Олександр Симчишин взяв собі чергового помічника. Точніше помічницю – Світлану Литвинюк. І з 1 лютого її перевів. Вгадайте куди? Правильно, в управління ЖКГ. Вона – дружина згаданого вище Миколи Литвинюка. Якась страшенно успішна родина, погодьтесь.

І ще кілька “своїх”

Двічі депутат Хмельницької обласної ради від ВО “Свобода” та “Команди Симчишина” Анатолій Панчук нині очолює відділ з питань виявлення і запобігання корупції. А все починалось 4 вересня 2019 року із посади помічника, де він пробув аж 1 день.

Працевлаштував до себе помічником мер і нинішнього голову фракції “Команда Симчишина” у міськраді депутата Віталія Підгайчука у лютому 2021 року. На наступний день той отримав посаду заступника начальника управління організаційно-інформаційної роботи і контролю.

До цієї посади Віталій Підгайчук йшов довго і починав ледь не звичайнісіньким ботом у Фейсбуці під псевдонімом Віталій Підлеснюк. Блогерські амбіції він реалізовував вже будучи працівником комунального підприємства “Хмельницькінфоцентр”, яке відповідає за розробку веб-сторінок для міськради та її відділів. В робочий час він супроводжував Олександра Симчишина на різні події, вів фото і відеофіксацію. Пізніше він поєднував роботу в комунальному підприємстві з роботою на місцевому телеканалі.

Ще один приклад, Павло Гула. 15 березня 2021-го став помічником мера, а вже 16 березня перейшов на посаду головного спеціаліста в управління молоді та спорту. І так, він теж не чужа для “Команди Симчишина” людина.

Скріншоти з фейсбук-сторінки Павла Гули

А чи треба хоч якось відповідати посаді?

Взагалі – так. Для кожної посади є так звані кваліфікаційні вимоги. Як правило, вони є типовими для всіх працівників: вища освіта (бакалавр чи магістр) та іноді досвід роботи. Але у правила є і винятки. У міській раді посадові інструкції настільки індивідуальні, що прописуються чи не для кожного працівника індивідуально.

Ось два приклади. Перший свідчить про те, що одному кандидату на посаду помічника достатньо просто мати освіту. А в другому ж випадку від кандидата вимагається і досвід роботи.

Або ще приклад – посадові двох начальниць відділу. Кваліфікаційні вимоги: 2 і 3 роки стажу.

Завідувач відділу кадрової роботи та з питань служби в органах місцевого самоврядування Ігор Костенецький запевняє, що спосіб працевлаштування в міськраду через посаду помічника не заборонений законом і це не єдиний спосіб призначення на посаду. Каже, що все прозоро і відкрито:

“Ми подаємо інформацію про вакансії на міський центр зайнятості, включно з вакантними посадами помічника міського голови. Будь-хто може попросити мера працевлаштувати його на помічника. Міський голова роботодавець і він вирішує, кого брати на помічника”.

І ще одна цікава деталь, на якій наголошує головний кадровик міськради – мер може мати необмежену кількість помічників та радників.

Тож що ми маємо у підсумку? Попри заяви про максимальну прозорість та відкритість, у Хмельницькій міській раді підозріло часто оновлюють кадри максимально не прозоро в ручному режимі. Одна конкретна посада, створена зовсім з іншою метою, але з правом мера “закривати” її особисто, фактично перетворилася на кар’єрний трамплін. А ключові структурні підрозділи при цьому поступово перетворюються ледь не на філіали партійних осередків.

Замість PS. Трохи статистики

Загалом за майже 6 років структури міськради поповнювались помічниками мера нерівномірно. Найбільше нових облич побачили в управлінні ЖКГ (реорганізовано в Департамент інфраструктури міста) – 28, департамент освіти та науки – 15, управління праці та соціального захисту населення 10. Ще по вісім в Департамент архітектури, управління економіки та організаційно-інформаційної роботи. 

Альона Береза, Марія Турчина

Вперше опубліковано на сайті ГО “Жіночий Антикорупційний Рух”

 

Приєднуйтесь до нашого каналу у Viber та Telegram
Поділіться в соціальних мережах:

Популярне