Як укласти договір і не нашкодити собі?

Автор: Роман Черняк, адвокат

Договір – це не лише найдавніший і один із найбільших правових інститутів, а ще й основа економічної взаємодії між всіма верствами населення та суб’єктами господарювання. Здавалося б, за такої давності використання договору як інструменту врегулювання взаємовідносин між людьми, пересічний громадянин мав би ще, так би  мовити, із молоком матері володіти основними знаннями стосовно змісту договору. Однак, як показує практика, існує реальна необхідність постійної правової освіти населення стосовно договорів та їх умов. Отже, що ж потрібно знати щоб захистити себе при укладенні договору?

Як не банально це прозвучить, договір потрібно читати. І у наш час частенько можна зустріти громадян, які підписують договір, навіть не ознайомившись із його змістом, а потім несуть тягар негативних наслідків. Одного разу мені навіть довелося почути від  клієнта: «А що, договір потрібно було читати?». Як то кажуть – коментарі відсутні.

Отже, читаємо договір.

Зміст кожного договору, фігурально висловлюючись, являє собою стілець, що міцно тримається на чотирьох основних ніжках – предмет, ціна, строки, відповідальність. Розглянемо їх по черзі.

1. Предмет договору – це те, що сторони отримують за цим договором, і що вони для цього зобов’язуються зробити. Тобто, щоб з’ясувати повний і дійсний предмет договору, недостатньо лише ознайомитись із розділом «Предмет договору», який зазвичай йде першим. Відомості, що стосуються предмету договору, також перш за все вміщені у розділі «Обов’язки» сторін, а також можуть бути викладені в підпунктах «Асортимент», «Перелік…» тощо.

Предмет договору має бути викладений максимально детально, але при цьому і однозначно зрозуміло, не допускати різностороннього тлумачення. Якщо у договорі інформація про предмет повністю чи частково відсилається до додаткових матеріалів (замовлення, специфікація тощо) – з ними обов’язково потрібно ознайомитись у повному обсязі і такі додатки мають бути невід’ємними частинами договору.

2. Ціна договору має бути сформульована так, що людина, підписуючи договір, абсолютно чітко уявляла , яку суму коштів вона має сплатити, щоб отримати бажане за договором. До речі, про це говорить і Закон України «Про захист прав споживачів». Отже, якщо вам не зрозуміло, як формується ціна за вашим договором, не можете чітко уявити, скільки ви загалом витратите за договором – вимагайте детального роз’яснення і розрахунку. Крім того, потрібно звертати увагу на валюту договору, форму розрахунку (готівкою чи на банківський рахунок) тощо.
3. Говорячи про строки виконання зобов’язань за договором, потрібно звертати увагу не лише на сам строк, тобто на часовий проміжок, за який має бути виконане зобов’язання, а й на момент, коли цей строк починає свій відлік. На обгрунтування важливості цього моменту наведу такий приклад: Особа уклала договір щодо встановлення нових вікон. При укладанні договору організація-підрядник переконувала людину: «Сплатіть нам N-ну суму передоплати, і ми через 30 днів все вам зробимо». Навіть цей 30-ти денний строк прописали в договорі. Однак в дійсності в договорі було зазначено, що строк виконання робіт буде починати свій перебіг з моменту ПОВНОЇ оплати ВСІЄЇ суми робіт, що дає підряднику повне право не приступати до виконання робіт до отримання повної 100% передоплати. А людина після сплати авансу місяцями чекає свої вікна і не знає, що ж їй вдіяти. Ось чому важливо знати, коли почне строк за договором свій перебіг, як довго триває строк і які обставини цей строк припиняють або переривають.
4. Відповідальність за договором. Перечитавши силу-силенну сучасних договорів, можна сміливо стверджувати – є однозначна тенденція до встановлення односторонності щодо договірної відповідальності. Коли громадянин укладає договори на товари (роботи, послуги), які йому необхідно отримати, у тексті такого договору дуже часто виявляється, що він за мінімальні відхилення від договору несе максимально негативні наслідки (зазвичай грошового характеру) , а у контрагента у тексті договору відповідальність за його невиконання взагалі не визначена. У таких випадках необхідно розуміти три основні моменти: а) Закон ні в якому разі не дозволяє повністю звільняти сторону договору від відповідальності за його невиконання. б) Не зазначення форм та видів відповідальності у договорі не звільняє від тої відповідальності, яка визначена законом стосовно того чи іншого виду зобов’язань. А тому необхідно звертатися до основного законодавчого акту з цих питань – Цивільного кодексу. 3) Відсутність у договорі відповідальності є дискримінаційним ставленням по відношенню до іншої сторони. Висновки робіть самі.

Окремо слід зупинитись на такому аспекті, як дострокове розірвання договору. За замовчуванням, абсолютна більшість договорів підлягають достроковому розірванню за взаємною згодою сторін (яка має бути викладена у формі додаткової угоди), якщо інше не передбачено договором. Однак, як свідчить практика, коли сторона в договорі наполягає на умові, яка дозволяє їй достроково розірвати договір і використовується як інструмент відповідальності – це створює надмірний тиск на іншу сторону, у тому числі і у тих випадках, коли потрібно відстояти свої права за договором. Тому з такими умовами потрібно бути дуже обачними.

Наостанок варто зазначити, що умови договору, що являють собою «ніжки стільця», можуть бути повністю або частково викладені у внутрішніх документах сторони, що готує договір, таких як: «правила», «тарифи» тощо. З цими документами дуже важливо ознайомитись у повному обсязі до моменту підписання договору.

Отже, у договірних відносинах, як і у будь-яких аспектах, необхідне в першу чергу бажання людини захистити свої інтереси, для чого просто необхідно у повному обсязі ознайомлюватись зі всіма умовами договору та вимагати роз’яснення всіх незрозумілих питань.