9 липня 2018 року на залізничному перегоні неподалік с. Літки Деражнянського району поїзд «Херсон – Львів» наїхав на 47-річного чоловіка, який від отриманих травм загинув.

Його мати звернулася до суду із позовом до Укрзалізниці про відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000 гривень. За її словами, передчасна смерть сина, котрий жив з нею і спільно вів господарство, позбавила її допомоги й підтримки та досі завдає глибоких душевних страждань.

Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь матері у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її сина 60 000 гривень – таке рішення ухвалив Деражнянський районний суд, частково задовольнивши позов жінки.

Укрзалізниця з ним не погодилася й подала апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення й відмовити у позові. Апелянт звернув увагу, що це син позивачки порушив правила безпеки на залізничному транспорті, позаяк нетверезим ходив вздовж колії, сидів на пероні в момент наближення потяга й отримав смертельні травми через свою грубу необережність, а, можливо, й хотів настання таких наслідків. Натомість немає доказів, що працівники залізниці порушили правила безпеки руху або експлуатації транспорту чи допустили інші порушення, що спричинили загибель потерпілого.

Як встановив суд, кримінальне провадження за фактом події 9 липня 2018 року на перегоні Деражня – Коржівці закрив слідчий й за його постановою між наїздом поїзда та смертю чоловіка є причинно-наслідковий зв`язок, який підтверджений висновком експерта.

Колегія суддів ХАС зауважила, що володілець джерела підвищеної небезпеки зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини, за винятком, якщо мали місце обставини непереборної сили чи умислу потерпілого, але довести це має володілець джерела підвищеної небезпеки. При цьому чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення його від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди як вина потерпілого.

Відтак колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції: шкода, спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, про те це не підстава для відмови у захисті порушеного права. Обставин непереборної сили або умислу потерпілого у цій справі суд не встановив.

«Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд першої інстанції в повній мірі урахував глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких вона зазнала внаслідок смерті сина у результаті вищевказаної пригоди, грубу необережність самого потерпілого, що сприяла виникненню шкоди, та із застосуванням принципів розумності і справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з АТ «Українська залізниця» 60 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди», – констатував апеляційний суд.