“Косачку” привезли до Хмельницького: пластична вистава від жінок і про жінок
Уперше виставу презентували у Києві 3 грудня 2023 року. Роботу над проєктом продовжили й показали вдруге в Києві й уже в Хмельницькому.
Не завжди початок — це початок. Іноді все вже розпочалося, а глядач розуміє це пізніше. Так і розпочалася вистава “Косачка”. Глядачі заходили в залу, де вже розвіювався серпанок туману, а одна з акторок нерухомо сиділа на сцені. Хоча відразу її можна було й не помітити: сиділа нерухомо й беззвучно. Але вона є. Цікаво, що в реальному житті теж буває, що не помічаєш жінку і її дії, а вони є. До речі, перфоменс присвячений українським мисткиням, репресованим за часів радянського союзу, матерям та бабусям. І насамперед жінкам, які зараз боронять країну. Їх не завжди і не всі помічають, а вони є. Станом на січень 2024 у ЗСУ понад 62 000 жінок.
Вистава не класична. Імовірно, деякі глядачі теж не звернули уваги на слово “пластична” й очікували чогось звичного. У пластичній же виставі основними засобами вираження є рухи тіла й міміка. Тож за 40 хв не пролунало жодної репліки звичним способом. Були світло, музика, гра звуків, мелодія бандури, танець тіл і спів. Якщо не готуватися до перегляду, то є всі шанси не зрозуміти всю глибину задуму.
Що означає назва “Косачка”?
Відповідь крилася в одному з епізодів, коли акторки заплітали одна одній косу. Що це було? Сестринство й звичайна турбота одна про одну? Підготовка до бою? Власне, обидва варіанти мають право на життя.
Самі ж виконавиці говорять так: вона заплітає в косу жорстокість цього світу й трансформує її у силу. Заплітає любов і трансформує її у рішучість. Заплітає випробування і трансформує у віру. Вона відчуває себе частиною найменшого, але є суттю найбільшого в цьому світі. Хіба не з неї цей світ починається?
Косачками або косачами в українській міфології називали амазонок, які заселяли низ Дніпра, причорноморські й приазовські степи з ІІІ до І тисячоліття до нашої ери. Про них пишуть як про вправних воїтельок, які мали довгі коси. Ось через ці коси амазонок і називали косачками.
Тому й така назва вистави. Жінки теж на фронті. Теж беруть до рук зброю й боронять свою землю, свої родини, нашу свободу.
Хто працював над виставою?
Режисерка Юлія Лопата
Хореографка Галина Пеха з командою Procontemporary
Танцівниці:
Композиторка Олена Шикіна
Вокалістка Соломія Кирилова
Художниця Ася Сутягіна
Продюсерка Поліна Булат
Глядачі про враження
Мені було цікаво простежувати метафори: якщо кров зрозуміла відразу, то момент заплітання кіс ще лишив відголос у думках. Буду досліджувати це додатково, — поділилася враженнями після перегляду глядачка Ірина.
Те, що бачать очі, сприймається глибше під впливом музичного супроводу. Звуки, які нагадували вибухи, трохи лякали. Я розуміла, що це спецефекти, але тривожність все ж виникала. Тривожність і мурашки, — додала до слів її подруга.
Це мистецтво, його необов’язково розуміти, — трохи іронічно заявив юнак із кучерявим чубом, як тільки стихли оплески.
Підготувала Ірина Самара
