На місцевих виборах минулого 2020 року політична партія “Команда Симчишина” отримала більшість у міській раді і потужні представництва в обласній та районній радах. Місцевий політичний проєкт із колишніх свободівців, чиновників міської ради, міських бізнесменів змусив з собою рахуватись і більших політичних гравців з історією та депутатами у Верховній Раді України.

Першими вирішили домовитись представники від політсили “За майбутнє”. Історія із обранням голови Хмельницької обласної ради активно тиражувалась у соцмережах та на ютубі. Внутрішні переписки політиків навряд здивували когось, але от підтвердили те, що справжні домовленості відбуваються, так би мовити, за кадром.

Неочікувана коаліція

З містом все давно зрозуміло – Симчишин і Ко працюють злагоджено і без опозиції. А ось в області… В області вони завжди були в меншості і грали радше роль … як би це правильніше сказати?!… роль тих, хто може заблокувати трибуну, розбити будку, чи довести когось до підвищення тиску. Але це все було до кінця 2020 року. Потім вони отримали велику фракцію, посаду першого заступника та посади голів комісій. Багато це чи мало? Залежить від потреб та амбіцій. З останнім у команди все гаразд. Точніше, своїми амбіціями вони можуть поділитись з усіма і ще лишиться.

Так от, наприкінці 2020 року в облраді утворюється своєрідна коаліція: «Команда Симчишина»  – «Європейська солідарність» – «За майбутнє» – «Радикальна партія». І дружать вони проти «Слуг народу», «За конкретних справ» і «Батьківщини». Показовою  була саме судова тяганина через голосування за голову Хмельницької облради. Позови подавали конкретники і слуги. Але Лабазюки суд виграли. І Віолета Олександрівна, яку, цитуємо, “люблять люди і посаду заслужила”, керує.

Керує так, що холодне протистояння між слугами і замайбахами (так в народі кличуть представників політсили “За майбутнє”) періодично виринає назовні. Хоч Сергій Лабазюк і нардеп, але майже увесь його бізнес зосереджений саме на території Хмельниччини. І, як кажуть в Європі, найсильніший тиск – це фінансовий. За дивним збігом обставин, саме фірми пов’язані з Лабазюком упіймали працівники СБУ на розкраданні державних надр. Кажуть, то лише початок. Попереду ревізія земель. І навряд і з цим все чисто у родини агробарона.

Мрії здійснюються

Але домовитись з одними – це не означає бути закритими для діалогу.  Ймовірно одна з мрій Олександра Симчишина увійти в історію. І не лише хронологічними датами на посаді мера. Тому він реалізовує свої плани під романтичною назвою мрії. Щось на кшталт, як у Віталія Кличка, але не зовсім.

До спорту Олександр Сергійович має певну слабкість, яка від початку його мерства виявляється у збільшенні фінансування на реконструкції/ремонти/будівництво спортивної інфраструктури міста. Одразу обмовочка, ми тут не про якість робіт, наближених підрядників до мера і його команди, ми про амбіції. Так ось, такою виявився і Палац Спорту. Там теж без скандалів не минуло. Але амбіція виявилась настільки дороговартісною, що міський бюджет мав би просісти під вагою Палацу. І останньому світив статус довгобуда.

І нарешті на Банковій теж почули про мрію Олександра Симчишина. Не одразу, щоправда. Але почули. Уряд виділив 70 мільйонів гривень на добудову. Цієї суми, звісно, на завершення палацу не вистачить. Та для міста мрія Симчишина стане дещо дешевшою. Можливо. Якщо знову зарплати для підрядника не переглянуть.

Так ось. Це відбулось напередодні чергового візиту Президента на Хмельниччину. (Частіше приїздить, ніж попередники, чи це лише нам здалось?) Для всіх – відвідав Конгрес місцевих та регіональних влад. А що ж було за кулісами? Ймовірно, фіналізували домовленості щодо перерозподілу важелів впливу в Хмельницькій облраді. А точніше переформатування коаліції та зміну голови. Дружитимуть тепер “Команда Симчишина”, “Слуга народу”, “Батьківщина”, “Радикальна партія” проти решти. Щоправда, досі не визначились у “Європейській солідарності”. Те, що голову теж спробують переобрати, сумнівів майже не залишилось. Амбітну улюбленицю людей змінять на амбітного поплічника Симчишина. Що ж, літо обіцяє бути гарячим.