В липні 1944-го служитель Феміди разом з двома народними засідателями розглядав цивільну справу про відібрання телиці. В однієї з жительок району, пані Ольги, німецькі окупанти без будь-якого відшкодування конфіскували корову. Іншій громадянці цього ж села, пані Марії, за забрану в колгосп теличку заплатили зерном. В подальшому теличку Марії віддали Ользі взамін її корови. Через три місяці колишня власниця самоправно свою тварину забрала. Суд всесторонньо обміркував обставини справи і зобов’язав пані Марію повернути теличку пані Ользі, а в разі відсутності такої – відкупити телицю тієї ж вартості.
В грудні народним вершителям правосуддя довелося судити самогонщицю. 39-річна жінка стверджувала, що гнала оковиту не для спекуляції чи промислу, а на поминки чоловіка, який загинув на війні. Засудили її до одного року тюрми “без поразки в правах”. Однак, реальне покарання замінили на умовний строк. Суд врахував ціль виготовлення самогону і те, що жінка злочин вчинила вперше і є матір’ю 3 дітей. Примітно, що строк оскарження вироку до обласного суду міста Проскурова становив 48 годин.
Довідково, поразка в правах (пораження прав) — вид кримінального покарання, передбачений ст. 21 КК УСРР (1927). Розглядався як один із судово-виправних заходів соціального захисту. Застосовувався у вигляді як самостійного (основного), так і додаткового заходу соціального захисту. Поразка в правах полягала у позбавленні особи: активного і пасивного виборчого права; права займати виборні посади; права займати державні посади; права носити почесне звання; батьківських прав; права на пенсії, які надавалися у порядку соціального страхування і державного забезпечення, на допомогу по безробіттю у порядку соціального страхування. Таке могло призначатись судом як щодо позбавлення обвинуваченого прав у сукупності, так і щодо окремих їх видів (Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К.: “Укр. енцикл.”, 2001, Т.4)

Прес-служба Апеляційного суду Хмельницької області