Головчинці: озеро на Хмельниччині з обмеженим доступом

Фото: https://zhar.org.ua/

На ділянці, засипаній піском, – океан людей. Відпочивальники лежать щільно, в другій половині дня знайти місце вже проблематично. Трохи менше відвідувачів – на траві. Широке плесо водойми розсікають любителі катання на скутерах. Поруч з берегом гомонять дорослі і малі плавці. На самому березі працює кафе. Примружившись,  можна уявити себе на морі.

Так виглядає в сонячні літні дні територія поблизу з водоймою в селі Головчинці Меджибізької тергромади – за 40 кілометрів від Хмельницького. Відносно велика відстань не заважала мешканцям обласного центру приїздити сюди у попередні роки, не стоїть на заваді відпочинку і в 2022-му. Радше навпаки: за відсутності доступу до українських морських курортів локація стала шалено популярною. Багатьох відпочивальників не зупиняє навіть те, що за доступ до озера потрібно платити. Але чи законно брати гроші за відпочинок тут? Про це – далі.

Пляж біля затопленого кар’єру в Головчинцях

Історія водойми

Коли точно утворилася водойма поблизу з Головчинцями з’ясувати складно, сталося це близько 30 років тому під час видобутку тут граніту. Тоді чашу кар’єру заповнила вода підземного джерела.

Популярності ця локація набувала поступово – із середини 90-х. Вже на початку нульових тут з’явилися перші підприємці – хмельничани, які торгували холодними напоями. Від 2009 року об’єкт в оренді у приватного підприємства “Лагуна Поділля”. Навколо нього спорудили капітальний паркан.

“Цей кар’єр затопило дуже давно. Під час видобутку корисних копалин пробили джерело. На дні навіть техніка залишилася – про це казали водолази, які спускалися під воду для пошуку тіл потопельників. Це озеро завжди популярне було. Але зараз через те, що війна і люди не мають змоги виїхати десь на море, кількість відпочивальників, можливо, й збільшилася. Паркан там вже давненько, але коли точно з’явився – не пам’ятаю. Спочатку збудували одну половину огорожі, а згодом – іншу”, – розповідає староста сіл Требухівці, Головчинці, Лисогірка Тетяна Катрук.

Популярність кар’єру можна пояснити і його розмірами, і тим, який вигляд має вода в ньому – бірюзова, прозора, без мулу.

Затоплена каменярня глибока майже одразу біля берега. Тому більшість відпочивальників плещуться в єдиному місці з пологим  спуском – колись саме там в кар’єр заїжджав транспорт. Ймовірно, на середині затопленого кар’єру навіть глибше, ніж біля основних облаштованих пляжів на Дністрі та Південному Бузі. З тою лишень різницею, що  поблизу тих місць відпочинку є рятувальні пости. Натомість  в Головчинцях “порятунок потопельників – справа самих потопельників”. На щастя, відпочивальники про велику глибину знають і тому переважно обережні. На мапі водойма позначена як озеро, хоча офіційно так не називається. Чому – пояснимо трохи згодом.

Скрін гугл-мапи

В інтернеті сотні відгуків про це місце саме як про водний об’єкт.

Скрін гугл-мапи

Плату за відпочинок на головчинецькому кар’єрі намагаються брати вже давно.  Наприклад, у 2010 йшлося про 10 гривень з людини. При цьому охоронці водойми весь  час змінювали підхід: то брали гроші на “пропускному пункті”, то обходили прибережну смугу і вже там просили відпочивальників сплатити. Водночас  на сплаті не надто наполягали, адже деякі обізнані відпочивальники могли послатися на Водний кодекс. Ось як у 2019 році коментував ситуацію з оплатою тодішній директор підприємства “Лагуна Поділля” Дмитро  Кухар для газети “Експрес”.

“У нас нема ніякого обмеження. Є тільки плата за користування водним об’єктом. Щоб покрити наші витрати за оренду земельної ділянки, збирання твердих побутових відходів, охорону. У нас соціально доступні ціни, щоб це могли дозволити собі багато відпочивальників. Ми могли б зробити там стоянку і пускати 10 автомобілів на день і казати: для 250 авто нема місця. Щодо паркану, то ми встановили його для безпеки водіїв. Аби не заїжджали з того боку, де схили круті і авто може впасти у гл жибоке озеро”, – зазначив Дмитро Кухар у 2019 році.

Паркан біля затопленого кар’єру

Одні платять – інші “скачуть”

“Канєшно, я платив! Тут всі платять!” – майже з гордістю заявляє чоловік з рожевим паперовим браслетом на руці, відповідаючи на питання про гроші за “вхід”. Він – один з тисяч відпочивальників біля головчинецької водойми.

З браслетами тут цьогоріч кожен – їх на облаштованому нещодавно пропускному пункті при вході до “пляжу” видають всім відпочивальникам. Якщо ж хтось примудрився обійти цей “пункт”, то може стати об’єктом прискіпливої уваги перевіряльників.

“Пропускний пункт” до водойми в Головчинцях

“До нас підійшов високий молодий хлопець спортивної статури. Згодом він покликав іншого чоловіка, який відрекомендувався власником Андрієм Федоровичем Ільченком. Коли ми відмовилися платити, посилаючись на Водний кодекс, до нас викликали поліцію. Ті прибули буквально за 10 хвилин – і це за межами села. Було би добре, якби завжди так швидко приїздили на виклики! Ми запитали, ознаки якого правопорушення тут вбачають. На що поліцейський на прізвище Сибіга відповів: вони просто приїхали на виклик. Андрій Федорович показав нам на своєму смартфоні договір оренди і сказав, що на його основі може хазяйнувати на власний розсуд. Його “колеги”, які весь цей час стояли поруч, постійно кричали, що нібито ми прийшли до них в їхню квартиру і тому мусимо платити. Зрештою ми таки заплатили, бо нам стало цікаво, хто за цим стоїть”, – розповідає хмельничанин Павло, який відпочивав біля водойми в Головчинцях 19 червня.

Чек, який видають після сплати за відпочинок на водоймі в Головчинцях

У випадку, якби затоплений кар’єр мав би статус водного об’єкту, на нього поширювалися би норми  Водного кодексу.

“Орендарі водного об’єкта зобов’язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо). При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку”.

На чеку, який видають відпочивальникам, зазначений Трубай Володимир. Цей ФОП, за даними боту OpenDataUA, зареєстрований близько року тому – 19 серпня 2021-го. Його основний вид діяльності – надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Скрін даних з OpenDataUA

Ось як телефоном прокоментував Володимир Трубай ситуацію в Головчинцях:

– Я там здійснюю підприємницьку діяльність, але нікому нічого не обмежую. Що ви хочете написати, я взагалі без поняття – чесно. Від сплати звільнені всі військовослужбовці, учасники АТО і діти до 10 років також. Якщо людина не хоче сплачувати, я їй не можу надати послуги. Не хоче – то що я зроблю?

– А якщо людина не сплатить, ви її пустите до озера?

– Я зрозумів, ви хочете поспілкуватися, все порозпитувати і позаписувати. Тому я від коментарів утримуюся.

Відповідно до інформації з відкритих реєстрів, Андрій Федорович Ільченко, про якого згадав хмельничанин Павло, – директор (але аж ніяк не власник) приватного підприємства “Лагуна Поділля”.  Саме воно і орендує дві ділянки  поблизу зі ставом у Головчинцях. Точніше, як показує гугл-мапа, одразу за межею села.

Скрін гугл-мапи

Почути позицію самого директора підприємства-орендаря не вдалося. Ми зателефонували за зазначеним у відкритому доступі номером, але нам відповіла жінка, яка пообіцяла, що директор зателефонує згодом. Але цього так і не відбулося. Тому про його зв’язки з Володимиром Трубаєм можна тільки здогадуватися: не виключено, що залучивши ФОПа, ПП “Лагуна Поділля” може прагнути мінімізувати податки.

Директором підприємства Андрій Ільченко став у 2021 році. І це не єдина минулорічна зміна в “Лагуні-Поділля”. Тоді ж змінився і кінцевий бенефіціарний власник підприємства – замість Дмитра  Кухара власниками стали Віталій Мазур, Сергій Сажієнко та Руслан Лещишин. Останній – чинний депутат обласної ради (партія “Команда Симчишина”), який фігурував в іншому нашому розслідуванні.

Історія змін реєстраційної інформації ПП “Лагуна Поділля”

Нам вдалося зв’язатися з Русланом Лещишиним та запитати його, кому належить ініціатива запровадити плату за відпочинок біля водойми та обмежувати до неї доступ для тих, хто не сплачує.

“На жаль, я наразі в Збройних Силах України і не можу давати ніяких коментарів”, – відповів Руслан Лещишин.

Він повторно відмовився коментувати після уточнення, що до нього звертаються не як до військового ЗСУ, а саме як до власника підприємства “Лагуна Поділля”.

Ділянку поблизу з водоймою цьогоріч ошляхетнили: на двох локаціях берега насипали пісок, спорудили туалет з вигодами. Також на території діє кафе, облаштовані вбиральні й сміттєві контейнери.

Нещодавно споруджена будівля вбиральні біля водойми

Відпочивальники нововведення оцінили. Проте не всі зрозуміли, чому обмежений доступ до ставу для тих, хто не сплачує.

“Мені подобається це місце, воно нічим не гірше від морського узбережжя. Але я вважаю, що плату можна брати лише за користування віп-зоною. При цьому для всіх інших має бути передбачений безоплатний доступ”, – каже хмельничанка Наталія, яка з сім’єю протягом декількох років їздить відпочивати у Головчинці.

За словами хмельничанки, вона була на озері в червні з чоловіком та дітьми. Чоловік показав посвідчення учасника бойовий дій, з нього плати не взяли, одягнули на руку браслет блакитного кольору. За себе і за двох дітей 11 та 16 років Наталія сплатила по 50 гривень, після чого їм видали  жовті браслети. Ще 50 гривень на пропускному пункті взяли за стоянку авто. При цьому стоянка окремо не охороняється. Як каже Наталія, поруч з ними на березі відпочивала родина з блакитними браслетами на руках. Як зрозуміла  жінка, це були жителі Головчинців, яких орендар також пускає безоплатно.

Інші хмельничани, подружня пара пенсійного віку, поїхали в Головчинці 23 липня. Проте, дізнавшись про платний вхід, почали шукати іншу водойму.

“Нам сказали заплатити 150 гривень: по 50 з людини і ще 50 за машину. Тому ми зразу ж поїхали звідти і знайшли інше озеро поблизу. Для нас такі суми – це занадто дорого. І ми так і не зрозуміли, чому раптом стало платно”, – вважає хмельничанка, яка не назвалася.

Автостоянка біля водойми

Можна зустріти й інші відгуки, де обурюються сплатою за відпочинок біля водойми в Головчинцях.

Відгуки про відпочинок в Головчинцях

Щоправда, більшість таки погоджуються давати гроші за вхід. А тих, хто це робити відмовляється, на пляжі можуть публічно засудити.

“Ми спокійно засмагали на березі з дружиною і донькою. Але після того, як відмовилися платити, керівник підприємства та його приятелі зчинили гучний скандал. В цей час до нас підійшов чоловік, який відпочивав поруч, і сказав, що ми йому заважаємо. Тобто його обурив не крикливий орендар з незаконною платою, а саме ми. До речі, ми розташувалися навіть не на “пляжі” з піском. А просто біля самої води, на траві”, – згадує хмельничанин Павло.

Що у договорах оренди?

Ми покопалися в проблемі і виявили, що пояснень тут може бути більше, ніж одне.

  1. Аморфність тегромади

Головчинці – це територія  Меджибізької територіальної громади. У тамтешній селищній раді на наше прохання надали договори оренди на дві земельні ділянки. Укладені вони між Летичівською райдержадміністрацією та ПП “Лагуна Поділля” 15 червня 2009-го на 20 років. Одна ділянка, прилегла до водойми, площею близько 2  гектарів, інша – на 10 гектарів, з яких 6,3 – під водою. Тобто тільки так можна зрозуміти, що це і є славнозвісна затоплена каменярня, бо інших згадок про водойму немає.

Скрін угоди оренди між Летичівською райдержадміністрацією та ПП “Лагуна Поділля”

Обидві ділянки розташовані на землях державної власності з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування об’єктів рекреаційного призначення. В договорах оренди йдеться про обслуговування туристично-оздоровчого комплексу.

За сім місяців 2022 року ПП “Лагуна Поділля” сплатило 20,3 тисяч гривень за ділянку розміром 12,3 гектари, близько половини з яких під водою.

Відповідь селищного голови на запит про орендну плату

Тобто орендар, вибудовуючи свій бізнес саме навколо водойми, сплачує лише за землю. А все тому, що свого часу ПП “Лагуна Поділля” мала змогу укласти договір оренди за іншими правилами.

“До 2013 року надавалася в оренду тільки земля, а надання в оренду води не було передбачено. Потім змінилося законодавство, і тепер надається в комплексі і земля, і вода. Якщо угода оформлювалася у 2009 році, то водойма не включена до неї як об’єкт оренди. Тепер орендар мав би привести свій договір оренди землі у відповідність до чинного законодавства. Тоді він має сплачувати орендну плату і за землю, і за водний простір. Ініціатором зміни договору мала би бути місцева тергромада, оскільки вона тепер отримала повноваження з укладання таких угод”, – коментує начальниця відділу регіонального офісу водних ресурсів в Хмельницькій області Катерина Швець.

Плутанини в цю історію додає ще й те, що розпорядником земельних ділянок за межами населених пунктів до 2013 року була райдержадмінстрація,  з 2013 по 2021 – облдержадміністрація, а від 2021 – тергромада, на території якої розташована земля (не залежно чи в межах, чи  за межами населеного пункту).

“Тепер тергромади повноцінно відповідають за цей процес. Але в них є проблема: вони не знали, що їм перейшло, що за фактом є на їхній території. Раніше вони більше займалися інвентаризацією земель сільськогосподарського призначення. Щодо решти земель належну інвентаризацію вони не робили. І тепер, якщо проблемне питання підходить, наприклад, закінчується строк оренди, вони ним займаються”, – пояснює начальниця відділу регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області Катерина Швець.

Оскільки договір оренди підписаний саме таким чином, то і норми Водного кодексу, згідно з яким до водойми має бути безоплатний доступ, на це місце не розповсюджуються. В Головчинцях – принаймні за документами – ви відпочиваєте не на водному об’єкті, а просто на земельній ділянці.

З’ясувалося, що в Меджибізькій громаді саме зараз  за вказівкою обласної військової адміністрації взялися впорядковувати угоди оренди всіх земельних ділянок. До 24 лютого 2022 року, за словами голови тергромади Олександра Ткача, у селищній раді вже зробили часткову інвентаризацію об’єктів в оренді. Але нині, як запевняє посадовець, повна інвентаризація не проводиться через  обмежений доступ до Державного земельного кадастру.

“Зараз ми розсилаємо всім запити з пропозиціями переукласти  договори оренди і привести їх у відповідність до чинного законодавства. Але є одне “але”. Якщо в договорі оренди вказано, що зміна власника не тягне за собою зміну договору, то тут ми можемо рекомендувати, проводити перемовини. Проте чітко змусити – такої можливості закон нам не надає. Наша позиція однозначна: щоб були чесні умови, при цьому кожну угоду треба читати окремо”, – прокоментував Олександр Ткач.

Затоплена каменярня за всіма ознаками таки підпадає під визначення “водного об’єкту” – попри намір орендаря і надалі видавати це місце за земельну ділянку і попри погано закамуфльоване бажання керівництва тергромади лишити все по-старому.

“Враховуючи особливості земельної ділянки, можна зробити висновок, що треба говорити не лише про землю, але й про водний об’єкт, розташований на цій ділянці. Адже, відповідно до визначення, водний об’єкт – це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (стаття 1 Водного кодексу України)”, – пояснює заступниця Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області Ольга Чорна.

Якщо ж справа до переоформлення договору таки дійде, за словами Ольги Чорної, виникне й необхідність виготовлення нових документів. Зокрема, паспорту водного об’єкту, витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, акту прийому-передачі земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом. А також – зобов’язання орендаря щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об’єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи. Сторони можуть передбачити й інші документи.

“До 2013 року паспорти робили тільки ті, хто отримував дозвіл на спецводокористування, оскільки треба було знати об’єм води, яким вони користуються. Зараз паспорт потрібен для всіх водних об’єктів. Його розробку забезпечує орендодавець, тобто наразі це тергромада. Але, як правило, в них нема коштів на виготовлення паспортів всіх водних об’єктів”, – пояснює Катерина Швець, начальниця відділу регіонального офісу водних ресурсів.

Виготовлення паспорта водного об’єкта – справа недешева, зауважує голова Меджибізької тергромади. Ліцензована організація має встановити вартість водойми. Ця вартість залежить від таких факторів, як плесо, глибина й інші чинники. У випадку,  якщо потенційний орендар вперше звернувся для укладання угоди, можна, за словами посадовця,  домовитися про спільне фінансування виготовлення паспорта: частину сплачує громада, а частину – орендар.

“До прикладу, приходить підприємець і каже, що хоче взяти в оренду ставок на 5 гектарів. А ми йому відповідаємо: “Гаразд, але для нас важко проплатити (виготовлення паспорта водного об’єкта – ред.), давай візьмеш на себе такі-то видатки”. Але примушувати в жодному разі не можна. А от у вже укладених раніше договорах все чітко прописано, і тому ми обмежені”, – зазначає Олександр Ткач.

За даними системи Prozorro, ціна виготовлення паспорту водного об’єкта може варіюватися.

Скрін із системи Prozorro

Зокрема, на водойму у Вінниці площею аж 69 гектарів такі послуги вартують менше 50 тисяч гривень. Нагадаємо, на ділянці біля  Головчинців “під водою – 6,3 гектари”. Але ж можна припустити: якщо орендар сплачуватиме не лише майже символічні 2 тисячі гривень на місяць за землю, а й за водойму, громада від переоформлення угоди в майбутньому лише виграє. Проте орендарю вже не вдасться обмежувати доступ до водойми всім, хто не бажає платити, як це відбувається зараз.

“Водні об’єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Заборона загального водокористування водними об’єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди. При цьому саме орендар має довести, що обмеження права користування водоймою встановлені”, – коментує юристка Руслана Матущак.

Прикладом, коли на березі господарюють за правилами, можна назвати Голубі озера (колишні піщані кар’єри) поблизу з містом Славута, де орендар встановив продуктовий кіоск, біотуалет, столики із сидіннями під навісом, здає напрокат катамарани, човни і скутери. Але при цьому безоплатно відпочити на березі може кожен охочий.

Голубі озера, Крупецька тергромада, Шепетівський район. Фото 2021 рік

2. Недосконале законодавство

Всі крапки над “і” міг би розставити Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об’єктів у комплексі з земельними ділянками. У ньому передбачається, що орендодавці протягом року мають привести договори оренди у відповідність з чинним законодавством – із зазначенням орендної плати не лише за землю, а й за водний об’єкт. Закон став чинним у березні 2021  року. Але в березні 2022-го, коли орендарі мали би вже оновити всі угоди, через російську агресію владі вочевидь стало не до водойм. Ба більше – законодавство знову не врахувало всі спірні моменти.

“Орендодавців зобов’язали вжити заходів і укласти угоди. Але з іншого боку – немає відповідальності. Немає чітко прописано, що в разі непереукладення попередні договори втрачають чинність. А от те, що користувач не допускає людей до водойми, це однозначно порушення. В нього взагалі вода не перебуває в оренді, а тільки земля”, – пояснює заступник директора Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької обласної державної адміністрації Володимир Дідух.

За словами Володимира Дідуха, порушення в сфері природоохоронної діяльності – зона відповідальності Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області. Щоправда, саме  під час воєнного стану планові й позапланові перевірки не здійснюються. Вони можуть відбуватися, зазначає Володимир Дідух, тільки якщо це дозволить Держекоінспекція України. Окрім того, Меджибізька селищна рада могла би домогтися внесення змін до договору оренди в судовому порядку. Проте для цього потрібна воля місцевого керівництва.

Відповідно до існуючих норм, за недопуск до водойми підприємець має сплатити штраф – від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів (для громадян) та від 400 до 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для посадових осіб). А також потенційно втратити право користування ділянкою.

Власне, ситуація з водоймою у Головчинцях в масштабах України типова. І стала вона такою через низку чинників. Насамперед, це законодавство, яке дозволяє відшукувати шпарини й уникати дотримання чинних норм.  А також – аморфність територіальної громади і контролюючих органів, яких роками влаштовувала невизначеність навколо затопленого кар’єру.

Світлана Русіна

Вперше опубліковано на сайті ГО “Жіночий Антикорупційний Рух

Приєднуйтесь до нашого каналу у Viber та Telegram
Поділіться в соціальних мережах:

Популярне