Понад півтора роки учасниця бойових дій Ірина Іванюк намагається отримати гарантовану державою земельну ділянку. З того часу вона вже тричі встигла отримати відмову від місцевої влади і оскаржити її в суді. Однак, омріяний земельний наділ так і лишається недосяжним для цієї жінки. Її історія, на жаль, для Хмельницького не унікальна. А радше показова.

Гарантоване право

У 2017 році вона, як законослухняна громадянка, поїхала на у зону проведення АТО виконувати свій обов’язок перед державою. Після повернення із зони бойових дій жінка не одразу вирішила скористатись своїм правом на першочергові пільги.

«Я дійсно перебувала у зоні АТО і виконувала завдання із захисту сувернітету України , ризикувала своїм життям. Я нікуди не тікала, а сумлінно виконувала свій обов’язок перед державою та народом, тому вважаю, що маю право на те, щоб сьогодні законодавство працювало», – розмірковує вголос військовослужбовиця Ірина.

Це право учасниці бойових дій гарантує п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зокрема законодавча норма чітко прописує, що захисники України мають першочергове право на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

«Це земля. І сьогодні я зможу звести там дім для своєї сім’ї. Передусім для свого сина, щоб він мав свій прихисток. Ми з ним постійно по орендованим квартирам. А так би мали свій куток», – каже жінка.

Таку ділянку жінка знайшла на вулиці Серпневій. Кілька разів виїжджала, приглядалась. Навіть встигла познайомитись з деякими жителями. Частина вулиці вже забудована, решта – чекає на нових власників. І вже 10 травня 2018 року Ірина зібрала весь необхідний пакет документів та звернулась до Хмельницької міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,10 га.

«Для мене це виважене рішення. Я ж планую там жити. Тому ретельно перевірила, яке призначення ділянки, чи можна там будувати, на кадастровій карті дивилась, чи вільна вона», – розповідає Ірина.

Закон не для всіх

На цю заяву Управління земельних ресурсів та земельної реформи надало звичайну відписку. Жінка звернулась повторно з вимогою належним чином розглянути її заяву, а у випадку відмови – зазначити підстави та надати копій підтверджуючих документів.

Цього разу Управління земельних ресурсів та земельної реформи все ж було більш багатослівне. Свою відмову можновладці обґрунтували тим, що начебто масив по вул. Серпневій знаходяться в запасі міста та розподілу не підлягають.

Водночас частина вулиці заселена вже давно. І вже не один рік Хмельницька міська рада роздає земельні ділянки на Серпневій. І можна було б сміливо все скинути на попередників, як то полюбляє робити команда Симчишина. Та вже у 2016 році містом керував свободівець із своїми побратимами.

Більше того, новий генеральний план не змінить призначення цього масиву – на Серпневій і надалі буде садибна забудова. Принаймні саме так зазначив у своєму листі до управління ЖКГ директор Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Олександр Чорнієвич.

Учасниця бойових дій йде до суду. Слуги Феміди двічі – у першій інстанції, а пізніше і в апеляції визнають протиправною бездіяльність Хмельницької міської ради. Суд зобов’язав колегіальний орган розглянути заяву Ірини на черговій сесії та ухвалити рішення відповідно до чинного Земельного кодексу та надати або згоду, або обґрунтовану відмову.

«Вказані судові рішення обгрунтовані тим, що всі доводи Хмельницької міської ради, у тому числі щодо наявності черги на земельні ділянки, є протиправними, так як не відповідають вичерпному переліку підстав для відмови у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченому ст. 118 Земельного кодексу України», – зазначає адвокат учасниці бойових дій Роман Черняк.

Як Хмельницька міська влада роками «чхає» на закон

Хмельницька міська рада, відмовляючи учасникам бойових дій у видачі земельних ділянок, посилається на Положення про надання земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території м. Хмельницького, затвердженого рішенням сесії Хмельницької міської ради від 27.09.2006р. №16 стосовно черговості надання земельних ділянок громадянам.

Однак чи може це положення закону та чи може застосовуватися до подібних випадків? Судова практика однозначно стверджує – ні.

Так, Верховний суд в складі колегії Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 06 лютого 2019р. по справі № 638/20447/14-а прийшов до правового висновку про те, що Земельний кодекс України не передбачає регулювання земельних відносин щодо надання земельних ділянок громадян у власність актами органів місцевого самоврядування. Стаття 118 ЗК України, яка регулює ці правовідносини, є імперативною і забезпечує однакове правове регулювання цих відносин в Україні, а орган місцевого самоврядування, своїм актом врегулювавши земельні правовідносини у цій сфері, перевищив свої повноваження, встановивши особливий режим реалізації прав громадян на отримання земельних ділянок у власність. Ця ж стаття не містить жодних згадок ні про які черги чи будь-які інші додаткові вимоги, про які постійно говорить Хмельницька міська рада. Верховний суд в складі у своїй постанові від 06 лютого 2019р. по справі № 638/20447/14-а стверджує про те, що відповідна міська рада, встановлюючи додаткові, не передбачені ст. 118 Земельного кодексу України умови, перевищує свої повноваження, створивши особливі умови та додаткові перешкоди у порівнянні із положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.

Абсурдність механізму «черги» на земельні ділянки полягає ще й у тому, що, надаючи земельні ділянки в порядку черговості, уповноважений орган фактично обирає земельну ділянку громадянину, хоча насправді не має повноважень на це. Вказана правова позиція закріплена в постанові Верховного суду від 23.01.2018р. по справі №367/1319/14-а, у якій суд зазначає: «Судами встановлено, що позивачем подано графічний матеріал з виділенням меж селища Коцюбинське. У своєму клопотанні позивач заявив клопотання про визначення земельної ділянки відповідачем самостійно без його погодження.

З огляду на це, суди дійшли висновку, що зазначене позивачем місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам законів, що в силу вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
В свою чергу, у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження у відповідача щодо самостійного встановлення місця розташування земельних ділянок для виділення у власність громадян діючим законодавством не передбачені.»

Одним зась, а іншим – ні

Повертаючись до позиції Хмельницької міської ради, хочеться навести приклади, як же нею реалізується «черговість» при наданні земельних ділянок по вул. Серпневій. Так, у липні 2016 року місцеві обранці надають дозвіл на розробку проекту землеустрою Андрію Яблонському. Цей наділ розташований саме на вулиці Серпневій, 26. У загальній черзі чоловік мав номер 425. Ще один дозвіл на розробку проекту землеустрою на цій ж вулиці отримав у січні 2016 Олександр Дацков. Чоловік теж був у загальній черзі під номером 17.

І вже у лютому цього року міські рада знову роздає дозволи на розробку землеустрою на вулиці Серпневій. Цього разу щедрість обранців відчули спортсмени Владислав Вєтошкін та Мгер Оганісян. Якраз у цей час юристи Хмельницької міської ради доводили у суді законність відмови для учасниці бойових дій Ірини Іванюк.

Рішення суду? Ні, не чули

Нагадаємо, суд зобов’язав Хмельницьку міську раду розглянути заяву учасниці бойових дій відповідно до Земельного кодексу. У квітні заява Ірини Іванюк знову потрапляє в сесійну залу. І депутати знову відмовили жінці. Підстава? Знову черга. Її, до речі, суди вже визнали такою, яка не відповідає чинному законодавству.

«Це просто абсурд якийсь! Мені відмовляють, мовляв, існує якась черга. Яка черга? У жодному законі не написано, що має бути черга. І попри це землі тут роздають іншим людям. Я не збираюсь з цим миритись. Буду свої права відстоювати у суді. Якщо знадобиться, буду звертатись і до Єврпопейського суду з прав людини. Така позиція міської влади із утворення черги принижує не лише мене і мою сім’ю, а й всіх інших учасників бойових дій!» – обурюється Ірина Іванюк.

Ірині не залишається нічого іншого, як повторно звертатися до суду. Феміда вкотре визнає протиправним та скасовує чергове рішення Хмельницької міської ради. На цей раз зобов’язує колегіальний орган надати Ірині Іванюк дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,10 га у межах міста, для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою вул. Серпнева, 10, м. Хмельницький.

Можновладці спробували оскаржити це рішення, але апеляційну скаргу суд не прийняв. Здавалося б, повна перемога, але станом на сьогоднішній день рішення суду ще не виконано і, відверто кажучи, надії на те, що його буде виконано, дуже мало…

Під час засідання депутатської комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища 25 жовтня 2019 року питання Ірини Іванюк знову винесли на розгляд міських обранців. Воно викликало неабияке здивування у депутатів. Мовляв, ми ж надали відмову.

«А що значить рішення суду? Хіба суду недостатнього того, що у нас тут черга? Ну добре, виносимо на сесію, хай там депутати визначаються», – зазначив під час засідання голова комісії Андрій Кветко.

Така позиція профільної комісії фактично не дає надії на те, що судові митарства Ірини закінчились. Більше того наводить на роздуми, що наявність одразу чотирьох видів черг на землю є доволі вигідним явищем і для чиновників, і для депутатів.

«Я вже зверталась до виконавчої служби. Станом на сьогодні мало б бути відкрите виконавче провадження. А це щонайменше штрафи, які будуть виплачувати з бюджету міста, замість того, щоб виконати рішення суду. А далі там кримінал вже йде…», – зазначає Ірина.

Водночас учасниця бойових дій каже, що таких як вона, які роками не можуть отримати гарантовані державою землі, у Хмельницькому вистачає. Просто не всі готові публічно відстоювати свої права.