Ми продовжуємо наш дискусійний клуб “Акцент”. Ми не обіцяємо легких запитань і не очікуємо на прості відповіді. Ви можете не поділяти нашу думку! Але придивіться – може не так вже ми і не праві?

Розміщення фотоматеріалів виключно з відкритих джерел, або надані інтерв’юером. Адміністрація блогу не несе відповідальності за достовірність інформації в невласних матеріалах і коментарях. Політичні демотиватори та анекдотичні паралелі, які не містять прямого посилання на певного суб’єкта виборчого процесу – шануються! Оціночні судження, образи, матеріали підозрілого, явно расистського, нацистського чи ксенофобського змісту видалятимуться, без заперечень, в односторонньому порядку на розгляд адміна. Матеріали чи їх фрагменти повинні містити обов’язкове посилання на авторський ресурс.

Редакція сайту може не поділяти думку автора і не несе жодної відповідальності за змістовну частину блогу та коментарі.

Сьогодні у нас в гостях Сергій Мельник – не тільки діючий народний депутат, але й колишній Хмельницький міський голова. Тож поглянути на проблеми міста і своїх виборців він може, як з державницьких позицій, так і з  точки зору пересічних мешканців обласного центру. Чи співпадають ці оцінки? І наскільки вони тотожні з тим, про що говорить теперішня міська влада. Тим більше, сьогодні від влади звучить критика на адресу Мельника, начебто, будучи нардепом, він нічого не зробив для міста.

• Маючи досвід управління містом, можете проаналізувати, що  змінилося у Хмельницькому після вашої каденції?  Чи  можна говорити про те, що  все  кардинально змінилась на краще?  Зокрема, чи стали доступнішими адміністративні  послуги, які тенденції у формуванні комунальних тарифів? Взагалі, наскільки змінилось місто.

– Зробити ремонт фасаду – важливо. Але, як будівля, так і місто, живе ще й  складним внутрішнім життям. Тобто людям важливо, як функціонують різні служби, чи можуть вони отримати всі необхідні послуги, наскільки комфортно відчувають себе в усіх сферах. Не впевнений, що  тут помітні суттєві зміни.

Приміром, важливий крок в наданні адміністративних послуг був зроблений ще нашою командою, коли створювались відповідні центри і відкривались «єдині вікна». Наразі нічого суттєво в цій сфері не змінилось, хоча проблема розширення електронного врядування вже давно на часі.

Про комунальні послуги – взагалі окрема розмова. Розумію, що вплинути на ціни на газ міська влада  не може. Але водночас формування тарифів не можна кидати напризволяще, бо тоді бачимо ситуацію, коли комунальні тарифи повзуть вгору без перерви.  Послуги не стали якіснішими, а те, що вони значно подорожчали, – факт.

Ми теж могли йти цим шляхом постійного збільшення тарифів, але обрали інший. Міська влада активно співпрацювала з комунальними підприємствами, допомагаючи їх модернізовувати. Саме з тих пір в місті працюють в  котельнях когенераційні установки, які генерують власну електроенергію. Завдяки цьому ми тримали тарифи на одному рівні кілька років. А ще комунальники отримували з міського бюджету суттєву фінансову  підтримку. В результаті, коли тарифи ставали нерентабельними, різницю погашали з бюджету, а не з кишень хмельничан. І це при тому, що надходження до міського бюджету були значно скромнішими, бо тоді ще не працювала система фінансової децентралізації.

Зараз же ресурс зріс в рази, держава забрала на фінансування з держбюджету охорону здоров’я та середню освіту. А це ні багато ні мало – більше ніж на 500 млн. грн. Відповідно, на цю суму зменшено навантаження на місто із можливістю спрямувати кошти, що вивільнилися,  на інші цілі: дороги, дворові майданчики, фонтани тощо.

•  А які ще проблеми, на вашу думку, залишаються поза увагою нинішньої міської влади?

– Критикувати завжди простіше, ніж робити. З власного досвіду знаю, наскільки важка робота міського голови. Але є питання, до яких я був би уважнішим. Думаю, одне з них – будівництво другої резервної нитки Чернелівського водогону.  Свого часу розпочавши будівництво, ми зняли велику напругу в місті. Адже сьогодні вже мало хто пам’ятає, що були такі місяці, коли аварії на водогоні траплялись по кілька разів, і обласний центр залишався без води.

Спочатку здавалось, що вирішити цю проблему взагалі не вдасться. Та ми  гроші знайшли і почали будівництво другої резервної гілки водогону. І тепер як народний депутат я не залишаю поза увагою Чернелівку – при будь-якій нагоді намагаюсь залучати кошти на цей об’єкт. Але чомусь всі п’ять  років мого перебування у Верховній Раді продовження будівництва водогону   було переважно тільки моєю зоною відповідальності. Хоча, звичайно, я це обіцяв це у своїй передвиборчій програмі. І вважаю виконав: за п’ять років – 81 млн. грн. з держбюджету , побудовано 8 км резервної гілки, що дозволяє під час поривів на старому водогоні переключати подачу води на резервну гілку. За останній транш субвенції на соціально-економічний розвиток буде добудовано ще 2 км. Залишається для завершення побудувати ще 14 км.

Можливо, в місті думають, що гострота ситуації вже минула, тож  будівництво вже  не на слуху, не на виду. Але справу треба довести до кінця, щоб місто мало спокій з водою на кілька наступних десятиліть.

Не можу  погодитись з підходами до капітального ремонту житла у місті на умовах співфінансування з мешканцями будинків. З одного боку  у нас великий відсоток  дуже старого житлового фонду, який потребує дорогого ремонту і навіть реконструкції. З іншого,  є будинки, в яких живуть переважно пенсіонери. То про яке співфінансування може йти мова? З чого людям платити?

Свого часу  ми навіть при доволі обмеженому  міському бюджеті  знаходили можливості  ремонтувати щороку до трьох десятків дахів багатоповерхівок, не перекладаючи витрати на людей.

А тепер реалії такі: капремонт будинку, даху – зберіть 50% вартості робіт. А що роблять новостворені управляючі компанії? Піднявши тариф за ці роки майже в десять разів, порівняно із ЖЕКівськими, вони не тільки не надають нові якісні послуги, а вже й про старі забули. А міська влада залишається осторонь цих проблем – розбирайтесь між собою самі. На мій погляд, це неправильна позиція.

До речі, я аналізував  калькуляції  на  встановлену квартплату (ціну послуги), і бачу, що там  є багато резервів для її зменшення. Якість послуги при цьому не покращилась, це той випадок, коли висока вартість  не завжди гарантія якості!

• В майбутньому як народний депутат ви зможете впливати на ці  процеси та й взагалі на життя в місті?

– Я в своїй  діяльності народним депутатом орієнтувався на створення законопроектів, які спрямовані на вирішення питань у всіх сферах життя, щоб зробити простішим та заможнішим  життя  в кожній родині, в тому числі хмельницької. Мій «коник»: бюджетна децентралізація, законопроекти, орієнтовані на збільшення доходів місцевих бюджетів, отже, їх спроможності вкладати бюджетні кошти в поліпшення комфорту, зручності життя в місті:  через спрямування частини митних зборів на дороги, утворення дорожнього фонду. Соціальні питання: збільшення обсягів субвенції на субсидії населенню, спрощення порядку їх оформлення,  збільшення субвенцій на розвиток територій, тощо. Адже саме це – можливість вирішити проблеми не однієї людини, а багатьох.  У системному плані – співпрацюю з асоціацією міст України, коли є потреба в підготовці пропозицій до законодавства, розробки порядків, механізмів. Так ми розробляли принципи децентралізації. У цьому бачу свою допомогу і місту. Проте, є і більш вузькі речі, нагальні проекти,  коли необхідно обґрунтовано підготувати  пропозиції, щоб  залучити додатковий ресурс з державного бюджету на  їх реалізацію.

• Чи можна до такого «місцевого» проекту, що залишається поза увагою мерії, віднести оновлення вулиці Проскурівська: це дорого чи нікому не потрібно?

– Благоустрій  Проскурівської  свого часу  розпочав Михайло  Чекман. Ми продовжили роботи, щоб хоча б частина вулиці мала завершений вигляд, була справжньою окрасою міста. До речі, тоді далеко не всі схвалювали такі наміри. Довелось почути багато критики, мовляв, міська влада даремно витрачає кошти, вкладає їх у ті проекти, котрі не на часі, а могли б зайнятись більш важливими проблемами. Проте часи змінилися, хмельничани почали іншими очима дивитись на рідне місто, хочуть, щоб воно було красивим, зручним, чистим – по-справжньому європейським. Проскурівська має стати справжньою візитівкою обласного центру. І зробити її  такою – завдання міської влади.

Хоча, думаю, все має бути збалансованим, не так, що  робиться головна вулиця, а про околиці – забувається. Ми  намагались одночасно працювати як над зміною зовнішнього виду центру міста, так і  всіх мікрорайонів. А оскільки все зразу не охопиш, то намагались капітально відремонтувати по одній вулиці в  кожному мікрорайоні. Звичайно, хотілося б більше, але тоді багато що впиралось у фінансові можливості, та й були важливіші проблеми: будівництво колектора, Головної каналізаційно-насосної станції, заміна теплотрас та інше. Тепер бюджет зріс в 3-4 рази.

– Тобто теперішня міська влада може розпоряджатись більшими ресурсами? Наскільки вміло вона це робить?

– Переконаний, жодний міський голова, яким би досвідченим він не був, не повинен одноособово керувати міським бюджетом і розпоряджатись фінансами. А якщо такого досвіду обмаль, то контролювати такі процеси практично  неможливо. Тут багато залежить від роботи команди, її професійності і злагодженості. Я не прихильник того, що добирати її потрібно зі «своїх» людей чи «нових» облич, відмітаючи при цьому професіоналів. Навпаки, останніх варто згуртовувати і прислухатись до їх думки.

У зв’язку з цим не можу не згадати про роботу наших  балансових комісій, котрі були  важливим інструментом для аналізу і вирішення багатьох питань. Скажімо,  балансові комісії  по комунальних підприємствах дозволяли детально аналізувати тарифи на житлово-комунальні послуги, виявляти прорахунки і шукати  резерви для їх стабілізації. А  балансові комісії по бюджетних установах допомагали контролювати ефективність та законність використання бюджетних коштів, з якими завжди було сутужно.  Загалом така організація роботи дозволяла вибудовувати як стратегію  в роботі міськвиконкому, так і визначати пріоритетні  нагальні завдання.

Не знаю, чи такі принципи  є основоположними  для  нинішньої влади.

• Чи  не вважаєте, що вихваляння  Симчишина та приписування собі всіх досягнень, применшує чи й взагалі перекреслює діяльність   всіх попередніх мерів?

– Переконаний, ділам і планам кожного обов’язково дадуть свою оцінку люди і час. Вони справедливо розсудять, хто був справді ефективним господарем.

• А як тоді розцінюєте те, що Симчишин  виставляє будівництво нового Палацу спорту як свою особисту заслугу?

– Це не зовсім так. Ідея будівництва такого об’єкту виникла ще у нашої команди, коли планувалась субвенція з держбюджету на цю мету. Тоді було зроблено ті основі кроки, завдяки яким цю ідею поступово вдається втілювати в життя. Адже саме тоді була виділена земля під комплекс, замовлена проектно-кошторисна документація. Більше того, саме завдяки Бюджетному комітету в держбюджеті відновлено  субвенцію на будівництво нових та реконструкцію існуючих спорткомплексів.

Внесок міста відображається у структурі загального ресурсу: 2018 рік – держбюджет  54 млн. грн., від міста – 2,7 млн. грн. В цьому році: держбюджет – 27 млн. грн., місто – 28 млн. грн.

У той же час за ці два роки на матеріальну допомогу, якщо я не помиляюсь, з міського бюджету  виділено 32 млн. грн. Висновки за Вами.

Думаю, співпраця між містом і державою могла би бути тіснішою, і зрештою – продуктивнішою. Але активність міської влади в таких питання дуже низька, дуже часто зовсім не подаються пропозиції по таких спільних з державою проектах, порядках. Потім народжуються скарги від влади: нас не люблять, бо гроші не дають. При цьому треба було лише трохи попрацювати: надати професійні, обґрунтовані пропозиції!

•  Чи було у вашій практиці таке, що ви, ваша дружина чи син  отримували від бізнесменів коштовні подарунки, зокрема, такий як автомобіль.

– Дивне питання, але відповім: ні, не отримували.

• Валютні кредити, що взяла міська влада, це добре? А депозити?

Валютні кредити – це практично  завжди проблеми для наступників (в т. ч. і платників податків), це завжди здорожчання, збільшення витрат з міського бюджету. Ми до такого ставилися з обережністю в умовах курсової нестабільності. Ну а що стосується покладання бюджетних коштів на депозити у банківські установи… З теорії фінансів – це ознака неефективності управління бюджетними коштами.