Щодня в електронній системі Prozorro з’являється тисячі закупівель. Про те, як знайти ті, які містять корупційні ризики і є фактично “‎сірими схемами”, йшлось на онлайн-тренінгу “Як медійнику писати про публічні закупівлі”, який організував журналістський регіональний хаб Інституту масової інформації “Медіабаза Хмельницький”.

За словами тренерки, юристки, керівниці громадської ініціативи “За чесний тендер” Мирослави Примак, є чотири види найбільш поширених зловживань у публічних закупівлях. До них належать: закупівля у “своїх”, переплата, неналежне виконання, невиконання. 

Керівниця Медіабази Хмельницький Ольга Загоруйко під час онлайн-тренінгу “Як медійникам писати про публічні закупівлі”. Фото авторки

Закупівля у “своїх”

Як правило, під цим терміном розуміють постачальників, які мають тривалі відносини із замовником. Також до цього переліку зараховують і тих переможців, які мають прямі зв’язки із розпорядником коштів. Тому медійникам, які взялись за аналіз публічних закупівель, необхідно також аналізувати зв’язки між переможцем тендеру та розпорядником коштів. Варто зважати, що під розпорядником коштів варто розуміти не виключно конкретного замовника, а й того, хто вирішує, як і на що витрачати кошти. 

Однією з сірих схем, яка вказує на закупівлю “у своїх”, вважають “акційну”. Так її між собою називають ті, хто роками моніторять публічні закупівлі. Назва виникла не просто так, адже ключовими тут є дві цифри: 99 тисяч і 199 тисяч гривень. Це пов’язано із законодавством, яке визначає пороги у публічних закупівлях: для придбання товарів і послуг без торгів можна витрати до 100 тисяч гривень, а для поточного ремонту — до 200 тисяч гривень.  

Замовникам значно легше і простіше уникати відкритих торгів. Таку позицію вони пояснюють тим, що відкриті торги з усіма процедурними моментами — оприлюднення закупівлі, час на оскарження, самі торги, час на оскарження результатів, укладання договорів — займають багато часу, тоді як придбати потрібно терміново. Але так само це дає їм змогу мати більше контролю над вибором постачальника, і як результат — обирати не тих, у кого найдешевше чи найякісніше, а тих, із ким вони звикли працювати.

“Ви не можете стверджувати, що це порушення, але варто розуміти, що такі замовники не хочуть через конкурс обирати собі підрядника, бо вони звикли роками працювати з одними і тими ж постачальниками”, — пояснює Мирослава Примак.

Мирослава Примак під час тренінгу

Нереалістичні вимоги

Якщо ж відкритих торгів не уникнути, а потрібно протягнути “свого” постачальника, деякі замовники вдаються до складніших маніпуляцій. Шукати їх потрібно у тендерній документації, а точніше у вимогах до постачальників та самого предмету закупівлі. 

“Наведу абсурдний приклад. Замовник хоче придбати яйця, але вимагає, щоб у постачальника обов’язково був трактор певної моделі. Такі вимоги прописані явно під конкретного постачальника”, — пояснює Мирослава Примак.

Такі неконкурентні вимоги часто виявляють самі ж постачальники, які пишуть запити і скарги до проведення тендеру. І на такі відкриті торги з багатьма скаргами юристка рекомендує звертати особливу увагу. 

Поділ предмету закупівлі

Законодавство прямо забороняє ділити предмет закупівлі, але деяким вдається обходити закон. Тут у пригоді стає Єдиний закупівельний словник. Умовно, картоплю можна придбати одразу за трьома кодами з класифікатора: як картоплю, як продукти рослинництва, і як овочі. І в жодному з цих випадків це не буде порушенням, бо фактично закупівлі відбулись за різними кодами. Але якщо ці три закупівлі оголошені одночасно і в сумі перевищують сто тисяч гривень, варто перевірити, що ж насправді купив замовник і чи не було це спробою поділити предмет закупівлі, щоб уникнути відкритих торгів.  

Місцевий контекст

Не останнє місце в аналізі закупівель посідає розуміння місцевого контексту. Йдеться не лише про знання, хто кому кум-сват-брат. Наприклад, постачальники можуть домовитись про “поділ території”. Тобто одні й ті ж постачальники ходять до одних і тих замовників, і ніколи по-іншому. Про мовчазний поділ між постачальниками може свідчити і той факт, що на закупівлі не приходять учасники з інших міст. 

Писати про публічні закупівлі — значить передусім аналізувати величезну сукупність факторів. Потрібно ретельно вивчати тендерну документацію, розуміти специфіку вашого міста і перевіряти наявність зв’язків між усіма учасниками процесу. 

Авторка: Марія Турчина, комунікаційниця Медіабази Хмельницький