Без мита: як хмельничанин привозив авто для армії, волонтерів та переселенців

Фото: https://zhar.org.ua/

Безмитні євробляхи: невідомі подробиці 

Багатокілометрові черги, скандали, продаж місць, смерті і народження дітей прямо в салонах авто. Три місяці дії нульового розмитнення на кордоні Польщі й України могли би підживити сценаріями декілька трилерів.  Поки одні українці стояли в чергах, інші – воювали в соцмережах: прихильники нульового розмитнення з його противниками. Перші – вважали нововведення паличкою-виручалочкою для ЗСУ, волонтерів та переселенців. Другі – стверджували: через “бариг” армія нібито недоотримала транспорт, а бюджет – гроші.

Щоб розібратися, як виглядав процес зсередини, ми поспілкувалися з тим, хто займався перевезенням іноземних автомобілів. 56-річний хмельничанин Сергій (ім’я змінене) після повномасштабного російського вторгнення втратив основний вид заробітку. Маючи інвалідність другої групи й право виїзду за кордон під час воєнного стану, чоловік вирішив допомогти українцям приганяти автомобілі. За два з половиною місяці він здійснив 9 подорожей до Польщі і привіз всюдиходи для ЗСУ, буси для волонтерів й легковики для переселенців.

Позашляховики для армії

Розкажіть, як про вас загалом дізнавалися люди? 

На мене вийшли хлопці, які стоять на блокпостах від тероборони. Уточнили про групу інвалідності. Її мені призначили ще у 2016 році, а остаточно оформили минулоріч. Далі всі мої подорожі за автомобілями також відбувалися за домовленостями від цих людей.

Якими були привезені вами з Польщі автомобілі?

Для ЗСУ я привіз два джипи “Land Rover”, два буси для волонтерів  марки  “Volkswagen” і ще п’ять авто марок “Škoda” та “Peugeot” для переселенців. Перший джип віз 19 квітня. Він вартував 1,5 тисячі євро. Перед тим джип стояв у Німеччині. Це не те авто, яке цінується там. У ньому не працювала піч, а мені треба було ночувати в салоні. На вулиці тоді було всього плюс два. Ще там був слабенький аккумулятор. Довелося штовхати з товкача, щоб завелося. Але переважна більшість авто, які я віз в Україну, можна оцінити як нормальні. Найстаріше з них 2002 року випуску, найновіше – 2013-го. Приблизно вони вартували у межах 2-3 тисяч євро.

В які підрозділи потім поїхали доправлені вами авто для ЗСУ?

Знаю лише, що перший джип вирушив на Харківщину в танковий підрозділ.

Які автомобілі найбільше підходять для використання військовими?

Це всюдиходи в робочому стані. Два “Land Rover” були дводверними і не дуже потужними. Вони призначалися для переміщень на невеликі відстані.  На них могло їздити, наприклад, командування. Але я бачив, що везли і потужніші автомобілі тої ж марки, але з більшими колесами, чотиридверні, а позаду ще кузов. Бажано для таких авто і щоб пробіг був не дуже великим – до 300 тисяч кілометрів.

Була така думка, що поляки також скористалися ситуацією і сбагрили весь свій “металобрухт”…

На ціни автомобільної вторинки свого часу вплинула і ситуація з коронавірусом: коли в світі виробництво авто призупинилося, то ціни на вже використаний автотранспорт піднялися. Зараз поляки відчули попит і знову підняли вартість авто.

Як був напрацьований сам механізм, пов’язаний з доправленням авто з Польщі?

Жителі Польщі усували основні поломки й переганяли транспорт ближче до кордону. Зазвичай мені треба було лише приїхати в Перемишль, де вже стояла машина, в ній чекала людина, яка віддавала мені ключі. Я сідав в авто, заводив його і прямував до кордону. Бувало, треба було у Польщі оглянути авто, яке було на стоянці. Його обрали перед тим в інтернеті і домовилися з продавцем, що я приїду, перевірятиму і, якщо все нормально, заберу. Ніяких фінансових питань я не вирішував. Лише сплачував за так звану отправу цельну – тобто податок для митників на польському кордоні. На нього мені давали кошти.  Ті, хто мене наймав, дбали про основну частину документів.

Дорога до України

Що в цьому процесі доправлення авто було найскладнішим?

Вперше я пройшов митний контроль швидко. Тоді ще не було такого ажіотажу. А от у наступні рази вже так не пощастило. Загалом у різний період від квітня до липня задіювали чотири пропускні  пункти, через які можна було провозити автомобілі. Але був такий час, коли працював лише один з них. Якраз тоді, у середині травня, мені довелося стояти в черзі 8 діб. Черга розтягнулася на  18 кілометрів і просувалася дуже повільно. В одній черзі їхали авто tax free, а в іншій – автомобілі з українськими номерами. Останніх було більше, але вони проїздили значно швидше.

Чому черга настільки повільно просувалася?

Щоразу цей процес займав різний час. Але польські митники пропускали нас зазвичай за 15-20 хвилин, а українські – оглядали хвилин 30-40. Спочатку перевіряли двигун, номери авто, щоб не було підробок. Звіряли документи, чекали узгодження з польського боку.

Медіа писали, що були трагічні випадки у чергах…

Це правда. Коли я у черзі стояв 8 діб, почув звук сирени швидкої допомоги – вперше, вдруге, втретє. Мені сказали, що вмерли три людини, а одна жінка народила дитину. Потім туди, де утворилася черга, приїздило польське телебачення знімати про цю проблему репортаж. Шкода, що в мене не вийшло взяти в ньому участь. Але, мені здалося, після того черга стала рухатися швидше.

Коли ви доправляли позашляховики для ЗСУ, у вас були документи, які би це підтверджували і давали вам пільгу в черзі?

В мене таких документів не було, хоча вони, мабуть, допомогли би уникнути очікування по декілька діб. Але я в черзі зустрічав і тих, хто мав документи з підтвердженням від конкретних військових підрозділів, куди вони везли автомобіль. Інколи вони могли проїхати поза чергою.   

Була інформація про те, що нібито більшість авто везли не для ЗСУ, а для подальшого перепродажу. А яка ваша думка?

Коли переганяли авто для ЗСУ чи волонтерів, це одразу було видно. А у всіх інших випадках йшлося про прості легковики. В них часто сиділи троє-четверо дівчат до 30 років. З українського боку до них потім під’їздив “покровитель”, який курував цей процес, домовлявся у Польщі за оформлення документів.

Це правда, що у черзі торгували місцями?

Дуже рідко. Мені чоловік запропонував  одного разу за 50 євро просунутися ближче до початку черги й стати перед ним – це зекономило би декілька діб. Я не погодився, бо знайшов інший спосіб, як пролізти в цю чергу. Це у мене вийшло лише одного разу.

Замість висновків

Колись ввізне мито запроваджувалося для розвитку вітчизняного автопрому. Але ті ж “Славута” і “Таврія” так і не стали хорошими авто. Тобто гроші пішли невідомо куди. Водночас дуже багато українців вважає, що повернення високого ввізного мита – це справедливо. Що в цій історії, на вашу думку, не так?

Вважаю, що підтримка нашого автовиробника – це було просто гаслом, щоб з людей здирати три шкури. Але ті, хто свого часу сплатив мито, звісно, обурюватимуться нульовим розмитненням. І я би так казав, якби свого часу заплатив такі великі гроші. Я би запровадив  мито від 200 до 500 доларів. Бо це не нормально, коли авто вартує, наприклад, 1500 доларів, а розмитнення – 2500 доларів.

Чи вдалося, на вашу думку, закривати потреби ЗСУ в транспорті саме завдяки нульовому розмитненню?  

Я вважаю, що потрібно було лишити нульове розмитнення для транспорту, призначеного військовим, медикам і волонтерам. Багато кузовів авто на передовій дуже швидко ставали схожими на решето. Загалом машини там довго не “живуть”. Тому потреба в транспорті на фронті нескінченна.

А як щодо потреб у такому дешевому транспорті поза фронтом?

Часто  читав негативні коментарі у фейсбуці, що, мовляв, люди наживаються. Але я згадую чоловіка із Запорізької області, який плакав, що втратив все – бізнес, житло, родину. Він просив  пригнати авто. І що мені треба було робити? Невже відмовити йому? Адже він приїхав лише із невеликою сумкою, де були документи, два яйця, шматок хліба і якісь мінімальні речі. Тепер, вже знаючи всі нюанси, я би взявся за таку справу знову, якби мене хтось попросив.

За майже три місяці існування “нульового розмитнення” в Україну з Європи доправили понад 230 тисяч автомобілів. Понад 40% з них завезли у червні, абсолютна більшість транспорту – це легкові автомобілі. За даними громадської спілки “Інститут досліджень авторинку  втрати для бюджету за ці три місяці не варто оцінювати лінійно. Адже безмитний імпорт не міг не позначитися і на активації економіки, зростанні мобільності населенні, розвитку суміжних сфер бізнесу. До того ж більшість ввезених автомобілів – це бюджетний транспорт вартістю від 2 до 5 тисяч доларів, призначений не для розкоші, а для побутових і військових потреб. Особливо у випадку тих українців, які через російські обстріли втратили все. 

Авторка: Світлана Русіна

Вперше опубліковано на сайті ГО “Жіночий Антикорупційний Рух

Приєднуйтесь до нашого каналу у Viber та Telegram
Поділіться в соціальних мережах:

Популярне