Завершився досить складний для українців рік. Це був рік, в якому ми дізнались, що таке війна. Рік, в якому ми навчились об’єднуватись, щоб дати відсіч ворогу.

У Хмельницькому обласному шкірно-венерологічному диспансері проаналізували статистику за попередній рік та дійшли висновку…

Не встигли українські журналісти підвести підсумки попереднього року та почати працювати в новому 2022, як в Україну прийшла війна.

Комунальні підприємства це не лише ті, хто відповідає за благоустрій громади. До таких належать майже усі медичні заклади. Серед них є і такі, які працюють у галузі культури та транспорту. Насправді, їх кількість давно вимірюється десятками.

Від початку повномасштабного вторгнення росії пройшло вже більше шести місяців. Весь цей час в Україні триває війна. В зв’язку з цим органи місцевого самоврядування перейшли на зовсім інші рівні комунікації з журналістами: щось припинили робити та надавати, а доступ до чогось вже оприлюдненого обмежили чи повністю закрили.

Війна – це слово стало звичаєвим. Українці його чують десятки разів щоденно. Це слово з дня у день звучить у марафоні «Єдині новини», який спільно готують національні канали.

Та ніч 24 лютого змінила багатьох. Напередодні ми всі планували свої звичні справи, поїздки, бізнесові зустрічі. Ми лягали ввечері спати з думками в голові, що завтра потрібно стільки всього встигнути. Однак перші ракетні обстріли принесли нам нову реальність.

Війна принесла у домівки українців багато болю, сліз та втрат. Однак вона зробила ще й неймовірну річ – об’єднала нас. І це об’єднання ще ніколи в історії України не було таким міцним.

У багатьох містах України досить часто можна зустріти ринки «вихідного дня» або ще їх прийнято називати «барахолки». Такий недільний ринок давно функціонує і в одному із центральних парків Хмельницького…

Вже більше як три місяці Україна героїчно протистоїть окупантам з ерефії. Протистоять Збройні сили України, протистоять підрозділи поліції, прикордонники та територіальна оборона. Протистоїть і тил – волонтери, лікарі, пожежні, бізнес, журналісти та прості мешканці.

Законодавство про доступ до публічної інформації в Україні існує з 2011 року. Загалом воно є надзвичайно хорошим та працюючим. Однак активно цим надбанням громадяни розпочали користуватись значно пізніше. Десь опісля Революції гідності. Тоді й активно розпочала формуватись практика розгляду інформаційних запитів розпорядників, а Пленум Вищого адміністративного суду України для забезпечення однакового застосування адміністративними судами положень законодавства про доступ до публічної інформації своєю постановою зафіксував практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації. Однак, як виявляється, це не зупиняє розпорядників на шляху до надання незаконних відмов запитувачам публічної інформації. В тому числі на Хмельниччині. І, як виявилось, від цього не застраховані навіть журналістів.

Наприкінці кожного року прийнято підводити підсумки. Успішні чи не зовсім. Але підсумки важливо підводити. А особливо це важливо робити на фоні наявності випадків щодо порушення прав журналістів в Україні. Порушення були, на жаль, цей рік не став винятком, як на рівні всієї країни, так і на Хмельниччині.

Для отримання інформації щодо розгляду звернень журналістів до правоохоронних органів на Хмельниччині за 10 місяців 2021 року регіональною представницею ІМІ в Хмельницькій області було надіслано запити до ГУНП в Хмельницькій області та до Хмельницької обласної прокуратури.